Я народилася на Запоріжжі у маленькому містечку Дніпрорудне. Ще маленькою щось шила, в’язала, плела, тому що прикладом були і мама, і татко. Бабуся-вчителька української мови на Сумщині навчила вишивати. Пам’ятаю, стояла в неї велика лялька Україночка, подарунок від учнів. Сорочечка у ляльки після прання стала негодна. Бабуля тоді заставила мене вишити сорочечку на ляльку. Вийшло красиво. Бабця мене хвалила.
Після школи поступила в технічний інститут в Києві. Так і живу і працюю тут.
Якось потрапила на майстер-клас до паніВалентини Бердник-Сокоринської. Дуже вдячна їй, бо для мене це виявилось подією. Вся майстерність, що я взяла з дитинства від рідних, згодилась тут на якомусь вищому рівні. Спочатку робила ляльки для друзів. Я бачила, як кожен раз, коли вони брали ляльку до рук, у них в душі та в очах щось змінювалось. І я дуже раділа, що дала близьким часточку емоцій та якоїсь древньої пам’яті. Знайомий якось сказав, що він відчуває добру енергетику моїх робіт-))
Останні роки беру участь у фестивалях, ярмарках, майстер-класах. Дуже люблю працювати з дітками, бо українська культура, дух предків повинні до них перейти і зберегтись для наступних поколінь.