Жінка-УКРАЇНКА

Помолися, мій брате, за вічність
І не плач. Не тужи. Ти ж – мій меч.
Всі із роду людського, ми тлінні:
Відійшов цей тягар з моїх плеч.

Брате, свічку поставте із татом,
Хай матуся не плаче так гірко!
Не давайте лиш радості катам,
Вони мають за все відповісти.

Тільки ключик віддай мені, брате
Від квартири, де все ще живу я.
Й вже не боляче знову вмирати
Лише страх за Вкраїну панує.

Сорок днів. Моє серце – вже вільне
Віднайшло ключ до Раю і Бога,
Він Всесильний, Могутній, Всевишній,
Але встелена смутком дорога.

Залишає душа моя Землю
Вона тут вже весь сум увібрала.
Україно моя, ти воскреснеш!
Ми ж за долю твою воювали…

Помолися, мій брате, за волю,
І не плач, не тужи – все минеться.
Став я вільним Небесним Героєм,
Вибач, мамо, що з вічного бою
Вже додому твій син не вернеться…

Анна Шпилевська