Жінка-УКРАЇНКА

Кардинал, навиклий із амбони
Говорити, вийшов на Майдан.
І затихло чорне і червоне,
В рукави сховався ураган.

Відкривається м’яке, мов з вати,
Слово тихе й мудре, як буквар:
“Я вам раджу добре працювати
І шукати згоди, а не чвар!”

А Майдан, як буря недалека,
Зблискує вогнями і гримить:
“Працювати будем, але Зека
Від роботи треба увільнить!

Працювати і просити миру —
Певно, пише так Святе Письмо.
Дякуєм за раду добру й щиру,
Але ми тут, пане, не спимо!

Працювати, arbeiten, работать —
Ми в якому слові? Де ми є?!
Не берися ж ти народу шпотать,
Як за волю й правду він встає!”

Кардинал зі сцени в переходи
Сходить, попід землю йде домів.
Він печальний, бо Майдан Свободи
Чув його, але не зрозумів.

Не збагнув, бо він від болю виє,
Виривається з московських пут.
Кардинале, в тебе хрест на шиї,
А в народу — на хребті хомут!

Дмитро Павличко,
8.ХII.2013

http://slovoprosvity.org