Жінка-УКРАЇНКА

ЧИТАЮЧИ «МАТЕРИНСЬКУ МОЛИТВУ»

 Українським жінкам – берегиням, співавторам книги Героям Майдану

            Неможу читати без сліз
            Оцю "Материнську Молитву".
            В ній запах вогню від пожежі коліс,
            І велич Народна у битвах.

            Ці битви священні, ти друже мій, знай.
            Колись розкажи своїм навіть правнукам,
            Як вийшов Народ боронить Рідний Край
            Від продажної влади, повстав, без принуки.

            Україна боролась! Вогні барикад
            Захищали наш люд український, беззбройний,
            Від чорних шеренг братовбивців, набат
            зловісний підступних ізгоїв.

            Народний Майдан наш крицевий, не здавсь.
            Ні смерть не злякала його, ні погрози.
            Бо навіть вмираючи кажемо: Зась!
            Терпець увірвавсь наш і висохли сльози.

            Не сльози, а кров пролилася в борні,
            Пліч-о-пліч брати зі всієї Країни
            Прийшли на Майдан свій, щоб Волю спасти,
            Свавілля і злочин прогнать з України!

            І "Сотня Небесна" закрила Народ
            Від снайперських куль... Вороги скаженіли.
            Молитви, ікони, і Духи Чеснот,
            І віра у Бога - Майдан захистили.

            Не можу читати ці вірші без сліз...
            В них - правда Свята, як Молитва.
            За Волю. За Долю. За Тих, хто поліг
            За нову Україну. Ця праведна битва! 
             
                                
                    ГОРИТЬ СЛЬОЗА

            Горить сльоза на чорному граніті.
            Проймає дим, від згарищ, до кісток.

            Повстанця кров гарячая пролита.
            Палахкотіло небо й горизонт.

            Упали краплі крові на Знамено,
            Яке поранений Герой в руках тримав.

            Він стоячи вмирав, не на колінах.
            Навіть помер, Знамено не пускав.

            Застигли руки й тіло похололо.
            Та прапор України - майорить!

            Над обріями  - Воля видноколом.
            Герой в серцях Народу буде жить!

Оксана Маковець

Фото Любові Відути