Жінка-УКРАЇНКА

Тих, кого вже нема, хто на небо вознісся,
Ми, схиливши чоло, пом'янемо усіх.
Нам лишилася їх недоспівана пісня,
Недосміяний сміх, недоплаканий гріх.
Ще летять їх думки- схарапуджені коні,
Їх не спинить ні час, ні мораль, ні закон.
Їх не спинить і час на своїм Рубіконі,
Бо вони вже самі перейшли Рубікон.
Світ стоїть і без нас. Не спиняються ріки.
Тільки гаснуть зірки, як стихають вітри.
Люди, наче зірки, теж згасають навіки.
Дуже шкода, що кращі із них до пори…

Тетяна Іванчук