Жінка-УКРАЇНКА

Слава, слава, слава - била крильми над оцим почорнілим Майданом.

Слава, слава, слава хвилями несла маленький човник із блідим схололим пташеням.

То не човник плив – то труну несли,

То не пташенятко у ньому лежало – то тіло біле молодого хлопчика, красивого і мудрого, хороброго і люблячого, несли хоронити. Він любив свою Україну, він вірив у свою країну щасливого сонця. А нині пливе його тіло прострілене над головами скорботного люду, а душа його пливе під зорями і просить – люди, боріться, станьте щасливим народом, я ж недаремне вмирав.

Славо, славо, птахо величава, нині несеш на крилах своїх Господові до неба янголів ясних, чистих і красивих. Бо ж вони серця мали великі і гарячі, як вулкани, бо віра в тих серцях була справжня і висока, як небо. А любов до рідної землі, до людей своїх рідних, до народу малу таку, що ось – янголами стали.

Снайпер, чорний, жорстокий, спокійний і точний, стільки людей повбивав заввиграшки, насолоджувався смертю… і не знав, що – Янголів!

Але янголи не вмирають! Герої не помирають! Слава! Слава! Слава!

Господи, прийми їхні світлі душі у свої обійми, притули їх до свого милосердного серця, даруй їм Любов свою, Господи! І вічную пам’ять у наших серцях.

І хай хоч трішки більше світла стане у серці кожного з нас, у нашому житті.

Будьмо достойні їхнього подвигу, їхньої пам’яті, їхньої жертви.

Вічна слава Героям!

Любов Долик