Жінка-УКРАЇНКА

Я бачив смерть… Від снайперської кулі
Упав й навік затих мій друг і брат…
Спинилась мить між завтра і минулим
Шумів й свистів навкруг смертельний град

Спинився крик у висохшому роті
Спинились сльози в втомлених очах
Спинилось серце… лиш лунали кроки
А хлопці падали … і падали навзнак

Страшний був ранок…постріли прицільні
Сміливі вчинки і незламний дух
Десятки вбитих … та ряди знов щільні
Тут кожен патріот і кожен – друг

Ми стоїмо, бо нація - єдина
Ми боремось, бо досить нас гнобить
Ми українці, й в цьому наша сила
Держава наша вільно мусить жить!

Хвилина тиші в пам'ять про героїв
Їх заповіт був нам, він у серцях
Вони життя віддали за свободу
Щоб ми могли нову весну стрічать!

Я бачив смерть … і знаю як вмирали
За Україну з прапором в руках
Їх чисті душі моляться над нами
А ми їх завжди будем памятать.

Ірина Бжезінська