Жінка-УКРАЇНКА

Не знаю, в який спосіб донести своє прохання до колег-журналістів, котрі розуміють, що відбувається в країні просто зараз. Не певен, чи це почують і, головне, що це візьмуть до уваги. Проте оприлюднити прохання треба.

Воно полягає в тому, що відтепер треба чітко визначитися в поняттях та бути максимально точним у визначеннях і вживанні певних слів, фраз та термінів.

Насамперед нормальна людина, працює вона в ефірі чи пише репортаж або інший текст, повинна перестати вживати слово "правоохоронці", коли говорять про українських співробітників міліції та силових структур загалом. Вони в кращому випадку силовики. У гіршому - фашисти. Бо наші з вами права не охороняють. Не захищають, а зачищають. У тих, кого колеги за інерцією, ще в щось вірячи, іменують правоохоронцями, є всі права для того, аби зупинити нас на вулицях, запхати в машину та передати до суду. Який уже наступного дня своїм вироком відправить кожного в тюремну камеру. Смішно звучить, але менти цими днями навіть не корумпровані: їм не можна, опустивши очі, запропонувати 200 гривень за свободу. Або так: гроші візьмуть, але в тюрму все одно повезуть.

Через силу намагаючись працювати, для самоосвіту читаю книгу "Повседневная жизнь населения в период нацистской оккупации". Розділ про окупаційне фашистське судочинство починається красномовно: "Гитлеровские суды носили чисто формальный харктер, так как ими выносились приговоры, заранее намеченные нацистами". Читав учора, проти ночі. Після так званого суду над молодими поетами. Нічого не нагадує?

Отже, вони не правоохоронці. Що треба зробити, колеги, аби ви перестали їх так називати?

І ще один термін, який дуже часто звучить від вас: «прихильники Партії регіонів». Тут ситуація аналогічна. У нас нема нормальних правоохоронців. А у Партії регіонів - нормальних прихильників. Тітушка-штурмовик, завезений до Маріїнського парку та випущений з вольєру, прихильник не Партії регіонів, а 200 - сот гривень та пакетику трави. Ще він прихильник безкарного побиття людей, підпалу машин та трощення вітрин.

А бюджетники в масі своїй – хто завгодно, але не «прихильники Віктора Януковича».

Дуже хочеться, аби ми всі, хай би як складно було тримати себе в руках, розуміли: слова та визначення нині далі мають значення. І речі треба називати своїми іменами.

Кокотюха Андрій