Я Надія Ричок, мені 24 роки. Я художник-графік. Живу і працюю в Києві.
Вчилась у Видавничо-Поліграфічному Інституті (НТУУ КПІ) на кафедрі графіки під керівництвом видатних художників – маестро Сергія Якутовича, Олександра Івахненка, Володимира Іванова-Ахметова та багатьох інших :)
Працюю майже у всіх художніх техніках, але найближча мені графіка туш/перо.
Я УКРАЇНКА і тому мені дуже близька тема мого рідного народу, його історії, традиції, культури. Це для мене живе джерело натхнення, я цим дихаю. Мої роботи переважно чорно-білі, або сепія, але це не тому, що я не люблю колір, а тому, що графіка лаконічніша, більше проявляє суть. Нещодавно завершила роботу, яку назвала «Батьківство». В ній я намагалась виразити своє бачення справжнього чоловіка : батька, чоловіка, воїна-захисника. Я не претендую на жодну історичну достовірність, це просто моє бачення і вміння, мріяння. Це перший аркуш з серії, над наступним, «Материнством», я працюю зараз, планую ще продовження. Хочеться зробити серію на тему основних життєвих моральних цінностей.
Люблю свій дипломний проект. Це були ілюстрації та макет книги Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» (не видано). Про історію життя гуцульської родини на початку ХХ століття. Серія робіт виконана в техніці туш/перо (це мої головні і улюблені інструменти). Я дуже довго «шукала» образи головних героїнь – це ключові ілюстрації, багато-багато було ескізів, начерків, замучила своїх родичів і знайомих, бо просила позувати і спробувати виразити певні емоції. Намагалась співставити зі своїми відчуттями і переживаннями. Готуючись до роботи спеціально їздила в Карпати, вивчала, спостерігала, спілкувалась, малювала – відкрила для себе новий світ, відмінний від того, який собі уявляла. Це безцінний досвід.
Також маю дві серії жіночих та чоловічих портретів в українських традиційних народних строях, по 15 робіт кожна. Акварель, сепія. Дуже цікавим виявилось, що частину облич я намалювала схожими на своїх родичів, друзів та знайомих, часто підсвідомо).
Також займаюсь авторською керамікою та скульптурою з дерева, мені завжди цікаво спробувати щось нове – матеріал, техніку, чи навіть сферу творчості.