Я – українка, словянського роду, Галина Петрівна Фесюк народилася у селі Пили 16 серпня 1964 року.
Член правління української асоціації письменників, Президент Благодійної організації "Розточани", головний спеціаліст відділу культури і туризму Жовківської районної державної адміністрації, спеціаліст із охорони культурної спадщини, музеїв та туризму у Жовківському районі.
Учасник міжнародних та всеукраїнських літературних вечорів, форумів, виставок, прес-конференцій та тематичних конференцій.
"Світ відкривається тому, хто знає куди йде"
"Я жила на Розточчі, в селі,
Річка мала сторожу - вербу,
А весною при цвіті, в теплі,
Я любила блукати в саду.
Те село, мої Пили вишневі,
Легко дихати в ріднім краю.
Тут і погляди світло-рожеві,
І усмішки щасливі цвітуть".
Із вірша "Острівок моїх мрій"
Із маленьких літ зацікавлено спостерігала за чарівним світом природи. На світогляд, в основному, впливали батьки: добра і працьовита мама Анна із роду Савликів і тато Петро з роду Бурило, з яким проводила дошкільні роки. Тато щодня брав із собою на роботу, а по дорозі розказував байки та легенди. Своєю допитливістю докучала батькові щодня. "Що це?" – щоразу зверталася, якщо не знала яке це дерево, чому такого кольору трава або квітка, чому люди бувають добрі і злі, багаті та бідні…
Ще до школи відвідувала сільську бібліотеку, брала додому різні книжки, а вечорами їх читала мама, яку слухали всі троє дітей? Галина, Петро, Оксана. А коли в неділю чи в свята в гості приходив мамин брат, - Галини хресний Іван, діти також із задоволенням слухали його цікаві розповіді. Він добре знав історію України, народознавство, географію та природу. Отоді Галина могла годинами сидіти і слухати. А ще хресний любив давати поради щодо творчості, бо вже тоді щось придумувала: чи то пісні, чи то оповідання, чи коротенькі віршики…
1984 року вступила до Львівської політехніки. Після закінчення інституту, переїхала разом із сім'єю на постійне місце проживання до Жовкви.
Стала досліджувати рідну Жовківщину. Дослідила і написала історію сіл Воля Висоцька, Лавриків, Пили. Також дослідила походження назв сіл району і тектонічне розміщення замків і монастирів Жовківщини.
1998 року вступила до Київського інституту радіотележурналістики. У 2000 році видала історико-краєзнавче дослідження "Історія пасажирського вагонного депо ст.Львів". Тоді ж, на запрошення районного осередку "Просвіта", працювала редактором просвітянського часопису "Голос серця".
Після закінчення радіотелеінституту працює керівником гуртків "Юний журналіст" та "Екскурсоводи -краєзнавці"у Жовківському центрі дитячої та юнацької творчості.
У листопаді 2001 року заснувала літературно-мистецький часопис "Живоцвіт"
У 2003 році видала перші буклети на Жовківщині про історико-архітектурні пам'ятки Жовкви та Крехівського монастиря.
Зібрала матеріали для туристичної книги "Перлини Жовкви" про архітектурно-мистецькі пам'ятки міста.
На запрошення священиків Василіанського монастиря у Жовкві деякий час працювала редактором церковного часопису "Духовне джерело", а згодом - літературним редактором церковного часопису "Джерело життя".
Видала поетичну збірку "До тебе, Господи, іду", з передмовою голови Львівської організації Національної спілки письменників України Левка Різника.
У 2007 році видала дві книги "Свічадо Жовківського краю" - інформаційно-нарисове видання про визначні особистості Жовківщини та збірку поезій "Слова душі". У 2008 році упорядкувала наукове видання "Богдан Хмельницький і Жовківщина", у 2012 році "Історія. Культура. Туризм", а також шість туристичні буклети про Жовківщину.
У видавництві 2013 року дві книги – «Із полум’я любові» та «ІІ том «Свічадо Жовківського краю» про більш як сотню відомих особистостей Жовківщини.
Провела 24 літературних вечорів на Жовківщині, виступила із авторською літературно-концертною програмою в Бельгії, на Донеччині, Івано-Франківщині, Запорізькій, Тернопільській, Львівській областях.
Власник і редактор Інтернет-видання «Моя Жовківщина».
Засновник літературного конкурсу імені Леся Мартовича на Жовківщині.