Жінка-УКРАЇНКА

Що тобі судилося

Що тобі судилося
Долею-судьбою,
Те й благословилося
Й лишиться з тобою.
Скільки сліз вже вилилось
На життєвім полі!
Скільки мрій розвіялось
На вітрах юдолі!

Що тобі судилося –
Бог єдиний знає.
Сонце засмутилося,
Літо відцвітає.
Задощить, захмариться
Синє небо ясне.
Осінь не забариться,
Згасне літо красне.

Що тобі судилося,
Та не обминути.
Радість не загубилася
В сірих днях осмути.
Щастя посміхнулося.
То чого ж ти плачеш?
Що було – минулося.
Що гряде  - побачиш.

1999

Утрата

Батечку-батьку, таточку – тату –
Ви – найдорожча для мене утрата.
Словом правдивим мене причащали.
Ким би без Вас я у світі цім стала?

Чи зберегла б я іскру натхнення,
Чи зрозуміла б Господнє знамення,
Чи усвідомила б сутність життєву,
Плід скоштувавши з гріховного древа?

Я у годину зневірену люту
Вашим сумлінням до віри прикута.
І покладаюсь на Господа Бога,
Адже без Бога – не варта нічого.

23. 08. 2009

Хохли – українофоби

Огидні ви мені хохли-вкраїнофоби.
Цураєтесь рідні, біснуєтесь від злоби.
Паскудите усе, що зветься українським.
Загинуло у вас начало материнське.

Поперек горла всім вам українська мова.
В розмові матюки взяли ви за основу.
Для України ви – ганьба і лихо справжнє,
Відступники-хохли, лукаві і продажні.

Немає для душі болючішої драми.
Радіють вороги, що є хохли між нами.

10.02.2011

Матінко-матусю

Найрідніша, наймиліша
Матінко-матусю,
Я до ніжності твоєї
Серцем прихилюся.
Ти до мене усміхнешся,
Лагідно обіймеш,
Потамуєш всі тривоги
І печаль розвієш.
Мамо, матінко моя,
Помолюся щиро я.
Попрошу для тебе в Бога
Життєдайної дороги.
Мамо, матінко моя.

Твоє серце полум’яне
Сповнене любові.
Щедра ласка і розрада
Квітнуть в кожнім слові.
Зрозумієш, пожалієш
І простиш провину.
Найрідніша, наймиліша
Матінко єдина.

Ти для мене сонце ясне
У негожу днину,
Покаяння, сповідь щемна
У тяжку годину.
Найрідніша в цілім світі,
Матінко-матусю,
Я до ніжності твоєї
Серцем пригорнуся.

17.10.2009

Блакитне літо

Небесне сяйво неозоре –
Надії світла далечінь –
І море лагідне, прозоре,
Хвиль блискотливих голубінь.
Щасливий усміх,  усміх літа,
Яке ще тільки почалось,
І буде жарко пломеніти,
І виглядатиме когось.

Розсипле літо дивні чари,
Торкне бентежних мрій струну
І заворожить спів гітари
У ніч замріяну ясну.
І зорі падатимуть з неба.
Й кохання в серці спалахне.
Чекала довго я на тебе,
Блакитне літо осяйне.

20. 03. 2012

Бабине літо

Дні пролітають – не зупинити.
Вже промайнуло й бабине літо.
Бабине літо тепле, багряне –
Мрії, надії, серця омана.

Бабине літо, бабине літо
Нас огортало м’яким оксамитом,
Бабине літо – щастя коротке,
Мов поцілунок п’янке і солодке.

Бабине літо золотокриле
В вирій з птахами ген полетіло.
Літо казкове і сонцелике,
Хто тебе в синю далеч покликав?

Бабине літо, бабине літо
Нас огортало м’яким оксамитом,
Бабине літо – щастя коротке,
Мов поцілунок п’янке і солодке.

1995

* * *

Зухвало в очі зазирнула –
І стало лячно,
Бо стрілася з своїм минулим
Так необачно.

І знов побачила щасливе,
Палке світання
І почуттів весняну зливу
З небес кохання.

Ніколи не схилялось небо
Раніш так низько.
Й не наближалась я до тебе
Так близько-близько.

1997