Народився у 1981 році в Дамаску (Сирія). Нині Абдельваххаб Аззаві мешкає і працює в Німеччині, у Дрездені. Одружений, батько двох дітей. Член Письменницької асоціації Сирії. Почесний член ПЕН-клубу Німеччини. За професією – хірург-офтальмолог. У 2008-2009 роках редагував випуски журналу «Аль-Адаб». Публікує вірші та статті у газетах «Аль-Кудс Аль-Арабі», «Аль-Нахар» та інших арабських виданнях. Учасник багатьох міжнародних фестивалів та семінарів, зокрема «Молоді європейські та середземноморські діячі мистецтв» (Скоп’є, Македонія, 2009 р.).
20 авторів-переможців проекту «Перша книга автора» відібрані видавничою Радою при Департаменті суспільних комунікацій КМДА, 15 з яких подані за списками Київської організації НСПУ.
Відбулося засідання видавничої Ради при Департаменті суспільних комунікацій КМДА, на якому було затверджено список авторів, хто переміг у конкурсі-проекті «Перша книжка автора».
У минулі вихідні, бажаючі отримати «Підкову Пегаса – 2015», з’їхалися до Вінниці з усіх регіонів України та країн близького зарубіжжя.
Розпочався фестиваль у суботу з легкої руки одного з його співорганізаторів, письменника Андрія Стебелєва. Саме він запросив поетів та бардів до слова і майстерно провів презентацію мистецького проекту в стінах Вінницького будинку поета.Цього суботнього дня всі бажаючі також мали можливість виступити зі своїми творами в рамках поезоконцерту «Україна ЄДИНА» та турніру поетів «УНІВЕРБАТЛ», який дуже вміло промодерував ще один з організаторів фесту Леонід Борозєнцев.
Оприлюднено 20-го липня 2015 р., м. Київ
Ми, учасники Міжнародного форуму на підтримку української мови «Нас об’єднає мова», констатуємо:
В умовах, які склалися, українська мова повинна стати об'єднавчим чинником для усіх громадян України.
Україна це єдине місце на планеті, де може і повинна повноцінно розвиватися українська мова. Тож закликаємо усіх українців дотримуватися трьох основних принципів:
У категорії «Зображення» фіналістами стали: Микола Гончаров, Metatron_De, Saskia. У категорії «Вірш»: Юрко Космина “Дума про дельфіна”, Олексій Сударенко “Мнение рядовых граждан”, Сергій Сіваченко “Друкуєш збуджено, натхненно”. Номінанти у категорії «Гасло»: homochka - "В приціл правди не видно”, Irysh - "Будь ПРЕСОЮ, а не ПРЕСОваним”\“Be press, not pressed”, Svitlana Inkljud - “Цензура – негатив. Засвіти!”.
За статутом, у Спілку письменників приймають лише живих. Але для 15-річної вінничанки Олександри Бурбело зробили виняток. В історії організації до цього часу був лише один такий прецедент. У 1961 році прийняли 4-х письменників, що загинули в роки 2-ї Світової. В одному з попередніх номерів ми уже писали про батьків Олександри, викладачів Вінницького національного технічного університету Світлану Бевз та Сергія Бурбела. Вони казали рідним, що відпочивають на морі, а самі воювали в складі добровольчого батальйону «Айдар».
На початку спекотного липня 2015 р. ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради заповнили залу терцентру: вперше очікували шановного гостя – члена Національної Спілки звукорежисерів України і Асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки Олександра Погорілого.
О.П.Погорілий – професійний музикант, хоча здобув і технічну освіту – закінчив електротехнічний факультет Дніпропетровського гірничого інституту. Тричі лауреат всесоюзних фестивалів, багатьох обласних та республіканських конкурсів. У 90-х роках створював першу в місті ефірну недержавну радіостанцію «Радіо-прем'єр», став її музичним редактором, а пізніше – шефом-продюсером. (Цікаво, що 1994 року автор цих рядків та її син Артем Васін, на той час учень Дніпропетровської дитячої музичної школи № 19, лауреат обласного конкурсу «Собори наших душ» в номінації для композиторів «Академічні твори», були запрошені до виступу на «Радіо-прем'єр», де читали власні вірші і показували музичні записи власних творів в передачі «Талановита сім’я». На жаль, знайомство з професіоналом Олександром Погорілим відбулося значно пізніше…)
Протягом чотирьох липневих днів ці слова не сходили з вуст 383 маліжан – учасників XII Міжнародного фестивалю юних талантів України «Рекітське сузірє’я -2015», який тут проходив урочисто, піднесено, у патріотичному дусі.
Знову зарясніло вишиванками Міжгір’я.
Черговий раз гірське містечко радо приймало жаданих гостей – обдарованих українських юнаків та дівчат. Цьогорічний XII–ий фестиваль–конкурс проходив під гаслом «Боже великий, святий і єдиний, нам Україну і мир збережи!» Молодь прийняла другу естафету Миру соціального проекту «Мій тато захищає Україну!»
Global Ukrainians хоче зробити з України глобальний та успішний стартап. До такого висновку прийшли учасники Форуму «Глобалізація, виклики та нові можливості для України» (Київ, 10-12 липня).
«Сьогодні Україна є авангардом, маяком, інкубатором майбутнього для Заходу. Без України Захід зникне з кордонів історії. Серце Європи зараз б'ється в Україні», - переконаний Олександр Мельник, французький професор який приїхав з Парижу (ICN Business School Ненсі-Мец).
Форум зібрав близько двох десятків українських експатів зі всього світу. Всі вони стали засновниками нових волонтерських рухів на підтримку ЄвроМайдану та Революції Гідності у різних країнах за останні 18 місяців.
З нагоди 100-річчя від дня народження відомого краєзнавця, академіка Петра Тронька, який всього лише декілька років не дожив до свого ювілею, у селі Веприк Бобровицького району Чернігівської області відкрили музей-садибу, в якій є меморіальна кімната академіка.
Цей новий музейний заклад створено в будинку, який у 1980-2010 роках відвідував Петро Тимофійович і яка донедавна належала родині редактора журналу «Пам’ятки України» Анатолія Сєрикова. За своє життя Петро Тронько доклав багато сил і енергії для розвитку часопису, тож перший розділ музею має назву «Журнал "Пам'ятки України" – національний проект академіка Петра Тронька». Вперше в нашій країні музейна експозиція присвячена окремому національному періодичному виданню.
Напевно ж ви чули афоризм про те, що українська армія досі не має на озброєнні атомної зброї лише тому, що таке завдання ніхто не поставив волонтерам? Як відомо, у кожному жарті є лише частка жарту. А щодо українських волонтерів і їхнього уміння знайти, закупити, доставити на передову не лише речі першочергового вжитку, а й складну військову техніку – мовлено не раз. До благородної справи волонтерства долучаються люди різного віку і соціальних статків. Часто найменш заможні віддають останню гривну на потреби бійців, а величезний об’єм роботи виконують власноруч цілі загони небайдужих людей. От і мешканці Старокостянтинова зібралися толокою, аби плести маскувальну сітку в АТО.
За ініціативи настоятеля Святотроїцького храму УПЦ Київського Патріархату отця Степана Капустинського і фотографа творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» Петра Радушинського вперше в місті відбулася акція, котра згуртувала громаду навколо такої ідеї. Ні, маскувальні сітки плели й дотепер – переважно на базі загальноосвітніх шкіл. Але вперше скликали людей різного віку і професій після робочого дня до приміщення Замку князів Острозьких заради благородної волонтерської справи. І люди зійшлися! Вчителі і учні, пенсіонери, службовці, журналісти, волонтери, бібліотекарі, працівники культури, мешканці і гості міста, громада свято троїцького храму.
Нещодавно письменники Тетяна і Сергій Дзюби представляли Україну на 37-му Міжнародному фестивалі поезії та верхньолужицької культури в Німеччині. Цього року відомі письменники з багатьох країн виступали в Баутцені, Дрездені та Берліні. Тетяна і Сергій стали лауреатами фестивалю, отримали почесні міжнародні нагороди. Пропонуємо вашій увазі нотатки Сергія Дзюби про незабутні мандри.
Затишні вулички, квіти і… вітряки
Верхньолужицький народ – один із найменш чисельних у світі, однак ці волелюбні й працьовиті люди зуміли впродовж тисячоліть зберегти свою мову й культуру, а їхні письменники стали класиками світової літератури.