Жінка-УКРАЇНКА

Україні

Вже сотні літ Вкраїна у борні,
Встає і падає, і знову піднімає.
Іде нескорена, хоча ланцюг
ЇЇ  усе міцніше вповиває.

А ті які себе у груди б'ють,
Клянуться, присягаються в любові.
Для неє ті найбільше роблять зло,
Найбільше випивають її крові

А землю ту – свята моя земля,
Діди і прадіди кістками устеляли.
Вони тепер кусками продають,
Щоб тільки кишені понабивали. 

Коли багатий бідному був друг?
Чи ситий десь голодному повірить?
Цього не було і не буде так! 
Хай бідний і голодний в це не вірить.

СОН
(замальовка)

Я знаю, що ти  тепер спиш... Моє внучатко заснула також. Я сижу і ... мені так захотілося, тихенько пробратися тобі під ковдру і пригорнутися до тебе і ... заснути... А потім, коли прокинемося – побачити твої здивовані і трішки перелякані очі – звідки я тут взялася... А тоді ... не стримувати свого і мого бажання – цілуватися... Не зважаючи ні на що... Цілуватися довго і трепетно до запаморочення, до нестями... І не буде між нами ні кордонів, ні морів, ні сімейних обставин... Будемо тільки ми самі вдвох... Ні не самі... Між нами буде наше кохання ... спочатку, таке ще маленьке і несміливе – як весняний струмочок... А потім, як бурхлива весняна повінь понесе нас у круговерть життя... І в цю хвилину ми не будемо знати, та нам буде і не так важливо, чи ми випливемо з тої повені взагалі... За те все ми будемо думати завтра... А сьогодні ми разом – ТИ, Я і наше КОХАННЯ...

Рецепт від Галинки Верховинки

Картоплю зварену «в мундирах» чистимо, перемелюємо на м'ясорубці або тремо на терці від буряка.

В отриману масу додаємо сіль за смаком, 1–2 яйця, трошки перцю, муки (третю частину картопляної маси). Замішуємо тісто, розкачуємо на товщину 5-8 мм. 

Робимо начинку – на сковорідку олію, 2 цибулини (дрібно порізані), коли прожариться до блідорожевого кольору, додати гриби сушені (попередньо зварені і також нарізані соломкою тоненькою). Начинка має вистигнути, відкидаємо на друшляк, щоб не було лишної олії. Начинка готова.