Жінка-УКРАЇНКА

За дитячу казку «Зустріч у лузі» Марія Гуменюк у 2014 році отримала Спеціальну відзнаку за найкраще віршоване оповідання у літературному конкурсі «Коронація слова» у номінації «Пісенна лірика для дітей».

Павлик гостював в бабусі,
Часто випасав овець.
У суботу раз, на лузі,
Перед ним з’явивсь мудрець.

Зростом був він невеликий,
Сивий, як густий туман,
В гостроносих черевиках,
Старомодний мав жупан.

З хлопцем привітався чемно:
«Я – учитель добрих справ,
Знаю всі науки древні,
Щось цікавить? Розказав б».

Павлик усміхнувсь ласкаво,
На отару глянув вмить:
«Чим хороші добрі справи?-
Ви, дідусю, розкажіть».

«Добрі справи унікальні:
Сяють радістю й теплом,
Місія в них надзвичайна:
Світ наповнити добром.

 Думка кожної людини
На землі важлива теж.
Має вплив вона незримий
І у світ летить без меж.

Думка світла сонцем сяє,
І тоненьким промінцем
Темні хмари відганяє,
Землю оббіжить бігцем.

В ній природа оживає:
Люди, птаство, вітерець,
Сонечко ясніш сіяє,
Радість входить до сердець.

Думка вдячна – як росиця:
Спраглі зрошує поля.
Щедро нива колоситься, -
Небо тішиться й земля.

Думка прикра чи сердита
 Злість посіє, губить сміх,
Швидкісна несамовито:
Лихо спонукає й гріх.

З неї листя опадає,
Вулик втишиться умить,
Квітка пелюстки стуляє,
В когось серденько болить.

Думка мстива – агресивна,
Має силу руйнівну.
Барва в неї мутно – дивна:
Жди стихію вогняну.

Хмари думка ця збирає,
Креше блискавки із них,
Враз тривогу викликає
У дорослих і малих.

Збурює вогні і зливи,
Чи стихії шал страшний,
Як думок багато мстивих
Творять швидко вир крутий.

Думка підла – як гієна
Має наміри лихі.
Її хвиля швидкоплинна
Хащі зврунює глухі.

Страшить звірів і пташаток,
Гонить їх з обжитих місць,
Людям викрадає свято,
Силу забирає й міць.

Та коли до справ жертовних
Думка вказує шляхи, -
Щира радість душі сповнить,
 Співом тішать враз птахи.

І вода тече чистіша,
Силу й мудрість нам дає,
Ми стаємо здоровіші,
Десь веселка устає.

Землю ці думки квітчають,
Гріють лагідним теплом,
Люди лиха там не знають,
Де в думках живуть з добром.

 А як думка іншу стріне,
Що із нею – близнюки,
Вплив тоді зросте незримо,-
Маєм зважувать думки .

 Думка підганяє вчинок,
Може скерувати нас.
Наслідок ми бачим звично –
Пильні ж будьмо повсякчас.»

-«Зранку чув я від бабусі
Дуже дивнії слова:
«Ми гріхами землю сушим –
Вглиб іде вода жива»

П’ємо воду ми щоденно,
Скарбом всьому є вона,
Знати маємо напевно,
В нас причина ця сумна?»

-«Люди знищують джерела,
Ріки звужують й ставки,
І природи силу древню
Тим знекровлюють таки.

І від скверни одвернітесь,
Вчинки зважуйте й слова,
Мудрі будьте, гріх женіте,
Щоб тут правдонька цвіла.
 
Знай надалі, милий друже:
У думках не прагни зла.
Мусиш бути небайдужим,
Щоб цей світ любов вела.

Вчися думати і жити,
Вір у себе кожен час,
 Щоб планету захистити,-
Злобу проганяй щораз».

Павлик вчителю вклонився:
« Я дізнався стільки див,
І не знав, що на довкілля
Кожен може мати вплив.

В наших силах мудрим бути:
Світ наповнити добром,
Злобу й ненависть забути,
Не бруднити землю злом .

Кожен хай почне із себе
І дорослий й дошкільня:
Добрі справи – то потреба
Ціль життя моя щодня.»

«До побачення, Павлусю,»-
Мовив хлопчику мудрець.
Ще зустрінемось у лузі,
Часто тут паси овець.

Знаю всього я багато,
Щоб збагнути краще світ,
Тож зумію розказати,
Як поводитися слід.»

Вмить туман упав у лузі
І забекала вівця.
Павлик подививсь на неї, -
Глядь: немає мудреця.

Марія Гуменюк