Жінка-УКРАЇНКА

Знайомтесь – 24-річний Роман Магоцький з Комарно на Львівщині. За півтора роки вишив 49 ікон бісером.

– Аби ще років два-три тому мені хтось сказав, що я буду вишивати бісером, я б розсміявся, –  розповідає сам Роман – Але ж не святі горшки ліплять!

До того, як почати вишивати, Роман пройшов робочі університети. Після школи пішов працювати на будівництво. Та не для його здоров’я була та важка робота. Знайомі запропонували спробувати стати офіціантом. Робота в кафе Роману сподобалася. Та й тут на нього чекала невдача: кафе закрили. А тут саме мама захоплено розповідала про свою знайому, яка вишиває бісером неперевершені роботи. Вона дуже хотіла заохотити на ту справу молодшу доньку Христину. Роман вирішив разом із сестрою сходити й подивитися, що то воно за така краса. По дорозі із сестрою купили візерунок для картини. За кілька днів з’явилася перша робота «Святе сімейство».

– Класти перші бісеринки було дуже важко, –  ділиться спогадами Роман. – Та спостерігав як це вправно виходить у досвідченої вишивальниці Наталі Качала-Голик. Спочатку навіть руки тремтіли, бісеринки втікали від мене. Я ж раніше навіть нитками не пробував вишивати. Вмів пришити ґудзика чи зашити якусь річ. Та й удома ніхто цим не займався. Колись, правда, бабуся трохи вишивала, згодом мама. А ось з бісером – ні. Пані Наталя терпляче показувала як правильно класти бісер. І… пішли перші рядочки.

З Романом Магоцьким я познайомилася у Центрі української культури й документації в Будапешті наприкінці минулого року. Саме там відкривалася його перша виставка вишитих ікон.

– Це перша персональна виставка 24-річного художника з міста Комарно, що на Львівщині за кордоном, – представила гостям художника господиня вечора Голова Державного органу самоврядування українців  в Угорщині Ярослава Хортяні. – Цікаво й цінно те, що роботи  вишиті бісером!

Роботи вишиті так майстерно, що люди спершу не вірять, що ці дива творить такий юний автор.

– Ой як перехвилювався, коли мою роботу «Мадонна Голодомору-33» передавали до рук  спікера угорського парламенту Ласло Кьовера. Цю роботу вишивав більше двох місяців за графічним твором-іконою Марусі Юрків-Яроцької (Австралія).  На неї пішло 84 тисячі (!!!) бісеринок!

Угорці були  у захваті від робіт молодого майстра.

…Першу роботу Роману довелося продати, потрібні були гроші на лікування. Роман не завжди скаржиться на своє здоров’я, свої печалі не виносить на люди.

– Людей потрібно дивувати й радувати, – говорить вишивальник. – Людина, яка купила мою першу роботу, порадила й надалі займатися мені цим ремеслом. За кілька місяців я вже віз п’ять робіт до Моршина. Саме там і зацікавилася моїми роботами заслужений працівник культури України Романа Кобальчинська ( на жаль, уже покійна). Вона  одразу ж запропонувала показати роботи на виставці в Києві.

На виставці в Києві захоплені відвідувачі допитувалися як побачити вишивальницю неперевершених робіт. Коли виходив молодий хлопець, були приємно здивовані, не вірили, що це роботи молодого майстра. Техніка робіт –  ідеальна.

– Насправді трохи боявся, як зустріне мене Київ, –  зізнається Роман. – Та ще раз переконався, що займаюся саме своєю справою.

У монастирі святого Василія в Києві майстер експонував вже понад тридцять ікон. Далі, завдячуючи Інтернету, майстер познайомився з народними майстрами не лише в Україні, а й в усьому світі. Тепер його частенько запрошують на виставки.

Цікавлюсь в Романа чи є у нього якісь таємниці в роботі. Він щиро усміхається й зізнається, що найбільша таємниця – все робити з любов’ю. Але є деякі дрібнички. Наприклад, перед початком вишивання майстер обов’язково пере бісер. Так-так, саме пере, аби перевірити, чи не втрачає бісер кольору. Вишивати любить на атласі, хоч і важче на ньому працювати, але ж каже, що на нього найкраще лягає бісер. Без вишивання вже не може прожити й дня. Вишиває по кілька годин, а може й до півночі засидітися. Надихають самі роботи. Отак одну закінчує, а друга вже на черзі. Перевагу віддає чеському бісеру. Кольори підбирає сам. Наприклад, найбільше відтінків пішло на «Тайну вечерю» –  64 кольори!

– Найважче підбирати й розраховувати бісер, –  зізнається Роман.  – Але це заспокоює й зосереджує.

Роман Магоцький із задоволенням проводить майстер-класи. Радіє, коли в учнів усе до ладу. А щоб зацікавити учнів, показує свої роботи, розповідає, як починав сам.

Зараз Роман Магоцький працює над вишиванням бісером карти України. Планує виконати роботу до 23 річниці Незалежності України. Розмір роботи 2,5Х2,2 метра. Ескіз на полотні зробила художниця Юля Федів з міста  Новий Розділ. Окрім областей, на картині буде також бандура й українське село. Роман ретельно підбирає кольори для кожної області. Наприклад Івано-Франківська область, де багато лісів та гір – зелена, Одеська, що біля моря – синя. А ще Роман обіцяє, що карта буде з якоюсь таємницею. Усе – на презентації карти у Львові на день Незалежності України. Звісно, що на таку роботу потрібно багато бісеру. Допомагають йому меценати й усі охочі. Наприклад, хто бажає, щоб майстер у його область поклав саме його бісеринку, Роман охоче приймає спонсорську допомогу на бісер.  

Роботи Романа Магоцького сонячні, наповнені теплом. Вони несуть добро, як і сам майстер.

Людмила Чечель