Жінка-УКРАЇНКА

Перед тим як написати кілька слів про творчість Григорія Бойка, посадила поруч свого десятирічного сина і давай з ним читати вголос вірші автора. Адже ці бойківські дитячі поетичні шедеври поруч зі мною ще з дитинства. Їх розповідали мама й бабуся. Потім сама читала старшому сину, напам’ять  вчила з меншим, коли він ще в садочок ходив. Тоді просто запам’ятовував  і співав на всю квартиру «Морозець, морозець…». Зараз вже усвідомлено сміється і перечитує окремі рядки.

- Подобається?

- Дуже!

І оце є справжня творчість, якщо з покоління в покоління, якщо не втрачає актуальності, якщо зрозуміла, дотепна, жива. Берегти, шанувати, пам’ятати і популяризувати.  Рівних Григорію Бойку немає в дитячій літературі. Є інші, але не такі як він. «Хлопчик ОХ», «Не знала», «Зуби», «Про щоденник» - та що не прочитай, хочеться ще неодмінно перечитати.

У Національному музеї літератури України до ювілею автора вже готується виставка. Там багато цікавого. Є й фото хору в якому співала мама письменника, коли мешкали в Оленівці на Донеччині. Це в тій Оленівці, де ворог знищив і нищить нині наших героїв. В тій українській Оленівці, яка на старій світлині квітне вишиванками, а тепер також в полоні у ворога.

До речі, прізвище походить від бабусі, яка родом з Бойківщини. Одружившись з Мусієм Даниленком, вона поїхала з ним на Донеччину. Там народився батько поета, Пилип Мусійович Бойко-Даниленко, який  був неперевершеним віршувальником. Бойки започаткували в Оленівці хату-читальню для односельців. Саме за батьком Грицько успадкував легке віршування та почав писати. Писати для дітей.

Тетяна Череп-Пероганич

Фото з виставки музею.