Жінка-УКРАЇНКА

Довго розмірковувала, як би так написати про Україну, щоб уникнути заполітизованості (не хочеться ж ненароком образити чиїсь національні почуття чи особисті погляди), фраз із підручників, даремних повчань, пустопорожніх закликів і гасел. Складно. Завжди вважала, що публіцистика – не мій жанр і не збиралася його опановувати. Спробувала вибудувати асоціаційний ряд: Україна, калина, полонина, вишиванка, Карпати, Десна, Шевченко, горщики, гапак… і решта штампів, яких я так прагнула не вставляти в свої роздуми.

Україна – країна контрастів. Тут дивовижним чином співіснують цілком несумісні речі і явища. Наприклад, стародавні замки, храми домонгольського періоду і роздовбані дощенту тротуари, на яких не просто ламаєш підбори, а зриваєш „ з м’ясом” усю підошву, неважливо, у брендових туфлях ти чи в старезних кедах. Або красива велична природа і купи сміття посеред лісу, консервні бляшанки в річці. Україна має багате культурне надбання, самобутнє мистецтво, безліч талановитих митців, проте найбідніші в Україні саме талановиті письменники, художники, актори, музиканти...

Земле – поем неозвучених,
Земле – надій розвіяних,
Земле – співців замучених,
Земле – творців розстріляних...

В. Боровий

Так історично склалося, що Україна весь час бореться: за незалежність, за вихід з кризи, за власну гідність. Мабуть, саме тому українці так полюбляють битися навкулачки на шкільній перерві, на весіллі, у Верховній Раді...    

Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,    
Тихі зорі, ясні води –
Моя Україна.

В. Сосюра

Країна-екстрім, країна-парадокс. Країна, яка весь час балансує над прірвою, яка виривається з вогню лише для того, аби втрапити в полум’я. Країна, яка не вписується в жодні стандарти, в жодні правила. І саме через цю нестабільність, непередбачуваність, непрогнозованість тут не буває нудно і завжди вистачає ідей і для нових творів, і для політичних експериментів.

Шматок землі, ти звешся Україною.    
Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Л. Костенко