Жінка-УКРАЇНКА

Ольга Ілюк народилась 22 квітня 1979 року в містечку Глибока на Буковині у сім’ї інтелігентів, юриста Дмитра Ілюка та бухгалтера Марії Ілюк.

Поет, письменник, журналіст, блогер, художник і музикант-аматор.

Автор численних публікацій у місцевій періодиці (газетних виданнях Чернівців, Львова, Києва, Рубіжне, Глибоки), в літературних журналах та інтернет-сайтах.

Перша книга поезій «Шлях троянди» вийшла друком у видавництві «Місто» (Чернівці) в 2010 році. Перший прозовий твір – роман «Диваруки» опублікований в цьому ж видавництві наприкінці 2015 року.

Зараз Ольга Ілюк мешкає в невеличкому містечку Глибока неподалік румунського кордону на Буковині. Саме там, у Глибоці, в селах Глибоцького району, вже відбулися перші творчі зустрічі з автором, персональні виставки її пластилінових картин, які вона створює у своїй манері писання. Аналогічні зустрічі проходили в вищих навчальних закладах міста Чернівці. Згодом у рамках проекту «Під київськими каштанами» у Національній Спілці письменників України відбулась творча зустріч колег-письменників та читачів з автором «Диварук» О. Ілюк.

Навчалась на філологічному факультеті в ЧНУ ім.Ю.Федьковича, працювала журналістом у чернівецьких виданнях «Крайова освіта», «Ва-Банк», «Новий день» (Глибока), пізніше – у львівських газетах «Український шлях» та «ЛГ», у «Газеті по-київськи» (Київ), «Трибун» (Рубіжне).

У 2005-2007 роках засвоїла магістерську програму навчання в Львівському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України. Працювала держслужбовцем в районній адміністрації, головним спеціалістом у політичній партії «Єдиний центр» (2008-2010).

Роман «Диваруки» цікавий насамперед тим, що розповідає про двох сильних особистостей з різних соціальних ліфтів. Але обидвоє вони – митці, люди, які присвячують себе творчості. Художник, який зростає в елітних колах, але при цьому не стає снобом. І поетеса, яка ще не усвідомлює себе творчою особистістю, і прагне жити щасливим буденним життям, та певні події в її житті демонструють всю непривабливість її вибору. В тому числі й вибору в сердечних справах. Щоб виправити своє становище, вона змінює повністю себе: розриває невдалий шлюб, залишає неуспішну роботу і обирає новий шлях у житті. Доля зводить її з багатим художником не для того, щоб насолоджуватись лаврами, а для того, щоб пізнати любов та ціну щастя.

Проте інтриги і заздрощі зі світу багатіїв призводять до їхнього цілковитого несподіваного для обох розриву. Ніхто з них справжньої причини їх розлуки не знає, але, на жаль, і не виясняє цього, залишаючись у полоні власних ілюзій та образ. Їм так і не судилось бути разом.

Вона, поетеса, яка продовжує творити зі своїх спогадів цікаві художні полотна і образи, стає журналістом, письменником – людиною, яка не боїться розкриватись у творчості, не боїться життєвих випробувань і мужньо долає їх. Вона все ж досягає свого рівня визнання, як автор, і залишається образом для наслідування та захоплення.

Він, художник, який перенасичений матеріальними благами і враженнями, але розчарований у спілкуванні з жінками, сповнений гордині, не може справитись зі своїми почуттями. Тому поступове захоплення юним художником-протеже призводить до психічного розладу і несподіваної загибелі в авіакатастрофі з-за нез’ясованих обставин. Він залишається лише в пам’яті головної героїні роману та в її «Втрачених листах» - книзі, яку вона згодом присвятить йому.

Так, у них була можливість не просто поєднати долі, а прожити довге й щасливе життя разом, але невпевненість, легка недовіра, сумніви, гординя та прихований біль, страх і комплекси стають на заваді цьому.

Роман «Диваруки» навчає не боятися правди, виясняти все й одразу без остраху почути непривабливу для себе відповідь. Навчає не боятися помилок, навіть якщо вони вже трапились. Навчає обирати кращий шлях у житті і уникати ймовірності гіршого. Як і будь-який роман, він, все ж, вселяє оптимізм у людей, які готові вірити й любити, незважаючи на труднощі.

«Диваруки» - це розповідь про людей, які «вміють творити дива», тобто змінювати себе на краще, виправляти свої долі… Люди  з красивими руками, витонченими, працьовитими і навіть молитовними, які не хочуть опускатись, а завжди піднесені до неба, у надії на перемогу добрих намірів над злими підступами. І навіть якщо хтось оступиться і вже не встане – пам’ять про його кращі сторони та вчинки у житті зберігається в доброму серці та в художньому слові назавжди. 

Цей роман був представлений на виставці «Світ сучасної літератури» у Києві у 2018 році.