Жінка-УКРАЇНКА

Тобі наснилося, що ти мені чужий

Тобі наснилося,  що ти мені чужий.
Тобі на мить здалося, що все втрачено.
І, наче марив, коли чув десь голос мій,
Бо ми ночами один одного не бачимо.
Якби щоночі подих відчували,
Якби торкалися долонь долоні, -
Пильніше б Янголи охороняли.
Та поки жити мусимо в страхів полоні.
А пам'ятаєш, як ти вчив мене, коханий,
До серця руку в такі миті прикладати?
Тож слухай серце, мій єдиний і жаданий.
Воно тобі повинно підказати,
Що я з тобою почуття всі розділяю,
Бо ми навіки разом обіцяли.
Тебе, життя моє, по-справжньому кохаю
Так сильно, як нікого не кохала.

Твоя янгол

Дякую за твоє кохання
Таке щире, ніжне і шалене.
Ти - любов моя. Єдина і остання.
Як ніколи, затишно, коли ти біля мене.
Ті почуття, що ти мені даруєш, -
Щось нереальне, ніби фантастичне!
Торкнись долонями спини і все відчуєш,
Неначе крила янгола. Незвично?
Ні, мій коханий, правда. То любові сила,
Якою ти щомиті зігріваєш.
Якби тебе в той день я не зустріла,
Не виросли б ті крила. Добре знаєш.
Коли не поруч ми - ту біль не пояснити,
Бо ж мало хто подібне відчував.
Все важко - засинати,  дихати,  терпіти,
Та все здолаємо, бо даний іспит Бог нам дав.
Не сумнівайся, рідний мій, твоя я без останку.
Щоразу, коли прокидатимешся серед ночі,
Відчуй - то твоя рідна янгол звечора і зранку -
Цілує подумки твої вуста і вії, серцем до серця пригорнутися так хоче...

А у метелика твого...

А у метелика твого тендітні крила.
Твоє кохання його жити надихає.
Коли не поруч - навіть дихає несміло,
Коли сумує - ледве крильцями махає.
Метелик королівський вночі мов завмирає
І серденько кохаюче тихесенько тремтить.
А ранок настає -  неначе оживає,
До тебе,  як до сонця,  душа його летить.
Ніхто не зна,  якої довжини життя,
Та цінувати треба кожну спільну мить.
Допоки чує він твоє серцебиття -
Крильцятами щосили мерехтить.
Метелик твій єдиний тихенько сів на спинку.
Ти цього,  моє щастя,  десь з півжиття чекав.
Я вдячна тобі щиро,  моя ти половинка,
Що своєму метелику крила кохання дав!..

Ніхто не бачив, як народжуються зорі

Ніхто не бачив, як народжуються зорі...
То чарівний,  мабуть,  вражаючий процес.
Всі бачили Чумацький шлях у морі,
Хоча не кожен має інтерес.
Ти - моє все, мій простір космічний.
Надихатись тобою я не можу,
Мій ніжний,  справжній,  мій найближчий.
Наше кохання ні на що не схоже.
В тобі я,  наче в бездні,  розчиняюсь,
А ти мене всю поглинаєш до без тями.
З тобою поряд я щаслива.  Посміхаюсь.
Від тебе божеволію,  коханий!
Ніхто не бачив,  як народжуються зорі,
Крім нас.  Бо та зоря - наше кохання.
Назавжди разом, в  радості і в горі.
Ти мій єдиний,  я - твоя! Остання.

Дочекаюсь

Ти прохаєш тебе дочекатись.
Ми любов чекали і знайшли.
Єдине ціле,  неможливо роз'єднатись.
Один для одного ми створені були.
Нікого ти не чуєш,  лиш мене.
А я твоя до кожної клітинки.
Наше кохання - справжнє, не мине!
Серцями разом щогодини,  щохвилинки.
Я твоє життя,  ти - моє,
Хоч не легко нести,  не згубити.
Щастя в тому,  що в нас все це є,
Не всім людям дано так любити.
Я дочекаюсь тебе,  мій хороший.
І ти дорогу знайдеш - я це знаю.
Ми разом,  по іншому бути не може,
Бо я тебе щомиті відчуваю.
За твоє життя я Бога молю,
На Його милість до нас сподіваюсь.
Я тебе по - справжньому люблю.
Будь впевнений - тебе я дочекаюсь!..

Спiльна назавжди кардiограма

Довга стрiчка наших почуттiв-
Час вiд часу чорнобiла гама,
Але в наших двох серцебиттiв
Спiльна назавжди кардiограма.
Твiй подих - моi легенi,
Мiй погляд - це твоi очi.
Коли ми удвох - ми шаленi,
Чарiвнi в нас днi всi i ночi.
Наше почуття - дарунок долi
I нам слiд подякувати Богу.
Наша зустрiч - безсумнiвно,  його воля.
В нас на двох одне жития,  одна дорога.

Люба дівчинко, не сумуй

"Люба дівчинко, не сумуй,
Що цукерку у тебе забрали.
Посміхнись і далі крокуй.
Ми ж з тобою таке зустрічали.
Ну, хіба ж то проблема, рідненька?
Їх ще буде в житті і буде.
Просто знай, моя солоденька:
Дуже часто жорстокі люди.
Не твоє—не бери, не чіпай.
Всі проблеми вирішуй сміливо.
Завжди голову вище тримай.
Як захоче—то будеш щаслива!"
Ті слова, що матуся казала
Ще з дитинства запам'ятались.
Лиш шкода, що дорослою стала
І в цукерках розчарувалась...

Ну чого ти зажурений знов

Ну чого ти зажурений знов?
Я тебе назавжди покохала.
Ти сказав: в мені щастя знайшов.
Ну, а я в тобі долю впізнала.
І, нехай, вже роки пролетіли.
Ми зустрілися—це головне.
Я з тобою, у серці, мій милий.
Смуток, він—тимчасовий. Мине.
Пригадай мої сяючі очі.
Загораються лиш від тебе.
Як не спатимеш серед ночі—
Пригадай, як дивились на небо
І бажання своє загадали.
Вір: здійсниться воно неодмінно.
Ми з тобою пліч о пліч стояли.
Вищі сили за нас. Сумлінно
Янголятко охороняє
Щосекунди нас із тобою.
Я до тебе його посилаю.
Надобраніч. Твоя. З любов'ю.

Я тебе у собі бережу

Я тебе у собі бережу.
Там, де місця немає нікому.
І ніколи не розкажу
Про цю біль несусвітню і втому.
Я мовчатиму, доки є сили,
Щоб не втратити віру в життя.
Так з дитинства батьки навчили:
Не втрачай, бо нема вороття.
І, коли там, всередині защемить,
Я сльозою його омию.
Та від солі ще більше болить
І у грудях, здається, все мліє.
Я слабкою не мушу бути.
Тож, лишається тільки писати.
Ти не можеш цього не відчути.
Обіцяла і буду мовчати...

Дівчата, не ходіть по ворожках

Дівчата, не ходіть по ворожках!
Вам щастя там ніхто не подарує.
І не шукайте по страшних книжках
Того, хто долю вам змайструє.
Життя нам дарували Бог і мати.
У кожної із нас своя стежина.
Навіщо ж містику сюди вплітати?
А, якщо є у вас дитина,-
До ворожок закрита вкрай дорога!
Життя непередбачуване, тож цініть.
І не гнівіть цією магією Бога.
Невже того щось варте є? Скажіть.
Все, що не справжнє—то не назавжди.
Ви не крокуйте самостійно до біди.
Ваш чоловік пиячить? Батько, брат?
Допоможіть: підтримуйте, лікуйте.
Остерігайтеся магічних тих порад,
Бо гірше може стати,поміркуйте.
Коханий  зраджує, шукаєте поради?
Не допоможе жодна ворожея.
Відкрийте очі, милі, Бога ради!
Прощати зради—божевільна геть ідея.
Ви по роботі захотіли вдачі,
Щоб гроші вам вона заворожила?
Той успіх—штучний. А тим паче
Повірте в себе краще, в свої сили.
Не намагайтеся до себе прив'язати
Щось чи когось. Не ваше—відпускайте.
Ну, а як пізно вже пораду цю давати,
Скажу: все повертається. Запам'ятайте.
Ви до ворожки кілька раз звернетесь,-
Півпокоління гріх спокутувати буде.
Пізніше пожалкуєте і схаменетесь,
Та на той час вже тільки Бог розсудить.
Дівчата, не ходіть по ворожкам.
Що має статись—вже не відвернути.
Вам подарують тимчасову ейфорію там,
А в результаті—до останніх днів гріхів спокута.