Жінка-УКРАЇНКА

Днями в актовому залі столичного "Конгрес-холу" відбулася вистава "Я - Квітка" театру "Київ", присвячена легендарній Квітці Цісик. Створена вона на основі п'єси Тетяни Череп-Пероганич "Квітка Цісик. Туга за Україною". В головній ролі чудова, талановита актриса - Вікторія Васалатій. Роль Едді виконує музикант, гітарист Юрій Кондратюк. Режисер вистави - директор театру "Київ", Народний артист України Валерій Невєдров.

Відгуками в соцмережах поділилися шанувальники театрального мистецтва.

Ніна Головченко, український літературний критик, кандидат педагогічних наук:

Нині вдруге переглянула моноспектакль «Я – Квітка» про американську співачку Квітку/Кейсі Цісик, яка своєю жагою української пісні стала певним образом-символом любові до України.

Вистава суттєво відрізняється від першої сценічної версії: тут підсилено оповідь про історію життя Квітки Цісик, що полегшує (чи навіть спрощує) сприймання п’єси, внесено певні мелодраматичні акценти.
З іншого боку, є чудове нове символічне музично-візуальне рішення кульмінації спектаклю: душа Квітки відходить під кадри чудесного сходження благодатного вогню в Єрусалимі. Тобто, Квітка воскресає, повертається в Україну світлом своїх українських пісень…

Здається, ще декілька штрихів, і автори спектаклю віднайдуть баланс між трагічною ІСТОРІЄЮ талановитої американської співачки українського походження Квітки Цісик і своєрідним ОБРАЗОМ-СИМВОЛОМ, що уособлює непросту долю України.

Режисер-постановник монодрами «Я – Квітка…» — Валерій Невєдров, Народний артист України, керівник театру «Київ». Виконавиця головної ролі – Вікторія Васалатій, артистка театру імені Івана Франка, лауреат театральної премії «Золота пектораль», лауреат міжнародних конкурсів вокалістів. Роль Едді зіграв (буквально – протягом спектаклю наживо звучить гітара) рок-музикант Юрій Кондратюк.

Основою тексту моновистави стала музична п'єса-монолог поетеси «Квітка Цісик. Туга за Україною» Тетяни Череп-Пероганич.

Баланко Орися, кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри академічного, естрадного та джазового співу КІМ ім.Р.М.Глієра:

Після перегляду надзвичайно чуттєвої вистави "Я - Квітка"... Дякую за "щемливі" поетичні тексти неперевершеній Тетяні Череп-Пероганич та співучій, харизматичній Вікторії Васалатій за талановито відтворений прообраз!!!

Тетяна Шептицька, письменниця, науковець:

Учорашній день завершився феєрично - виставою "Я - Квітка" про яскраву й талановиту Квітку Цісик.
Моновистава, на мою думку, один із найскладніших театральних жанрів, бо вимагає від актора максимальної концентрації, контролю за ходом п'єси і вияву всіх творчих здібностей. У моновиставі не підстрахують колеги, якщо забув текст, не буде реплік очима, рухами, словами, на які можна відгукнутись. Актор наодинці з глядачами, текстом, долею людини, яку грає. 

Акторку Вікторію Васалатій раніше бачила у виставі "Едіт Піаф: життя в кредит" й тоді помітила дуже цікавий голос і композиторських хист. Проте Піаф і Цісик - не лише різні творчі діапазони, а й історії, характери. Будь-який актор зізнається, що грати позитивну людину набагато складніше, ніж непоступливу, гостру, вредну. Відтак, образ Квітки Цісик - ще той театральний виклик, адже треба показати її як просту жінку, що переймалася родиною, чоловіком, сином, боролася з тяжкою хворобою, і як уже людину-символ, втілення української пісні. А до того ж не скотитися у надмірний пафос. Засвідчую, що і режисеру, і акторці це вдалося. Вистава дуже вдало доповнена відеорядом, який не дратує, а стає доповненням до епізодів із життя Цісик, нагадуванням про її любов до України й тугу за нею, згадками про дитинство. Образ білого коня, що з'являється на початку й у фіналі п'єси для мене чимось став і втіленням героїні, вільнолюбної, красивої, сильної. Звісно, що вистава не вдалась би без пісень. «Пісня про рушник», «Черемшина», «Колискова», «Журавлі» та інші, які виконує головна героїня, лягають на текст виставки додатковими підсилювальними елементами. Вдалим виявився прийом "накладання" голосу Вікторій Васалатій на голос Квітки Цісик. Мелодраматизму достатньо, чи потрібно додати ще трагізму - для мене питання відкрите. 

Хочу також привітати й авторку поетичного тексту вистави - Тетяна Череп-Пероганич, бо було щиро й пронизливо. І щиро подякувати за запрошення!!!

Леся Горова, Народна артистка України:

Надзвичайна вистава. Від першої до останньої хвилини вражає. Текст, постановка, музика, гра, відео ефекти. Вітаю!

Лілія Батюк-Нечипоренко, поетеса: 

Було у мене три причини піти на цю виставу: Тетяна, котра вміє написати так, що аж під шкіру і Вікторія, голос і гра котрої залишається в пам'яті на довгі роки. І Квітка Цісик, звісно.
 
Ох це була і вистава!!! З першої миті дихала через раз. Едді у виконанні Юря Кондратюка... Мовчанням так передавати емоції, котрі ти розумієш, дякуючи словам Тані і голосу Вікторії, приєднуєшся і проживаєш разом з Едді... 

А режисура, котра із моноспектакля робить справжнє дійство...

Я в захваті - це лиш слова, котрі безсилі передати відчуття. Це було неймовірно! Дякую!

Ігор Курус, директор Міжнародного фонду Івана Франка:

Це те, що треба бачити і чути!

Нові покази вистави "Я-Квітка" заплановані у столиці на серпень місяць. Слідкуйте за афішами театру "Київ".

Фото Володимира Осипенка