Жінка-УКРАЇНКА

Тетяна Грунська — прозаїк, лауреат премії ім. П. Куліша, член Національної спілки письменників України.

Народилась на Хмельниччині, однак здавна, з шкільних років, — львів’янка. Авторка книжок «Сільський роман. Міський роман» (2003), «Дорожній роман. Роман на припоні» (2004), «Вероніка та її коханці» (2006), «Грабіжник, або Чуже побачення» (2007), «Роман речей» (2009), «Злодій» (2011), «Кохання по-чоловічому» (2016).

Проза письменниці іронічна, лірична й чуттєва. Тетяна артистично читає свої твори.

Виступає перед різноманітною аудиторією — школярами, студентами, військовослужбовцями, вчителями, бібліотекарями та тими, хто досі відданий художній літературі. Твори в її виконанні чула не тільки Львівщина, але й Івано-Франківщина, Тернопільщина, Житомирщина, рідна Хмельниччина, а також Полтава і Херсон.

Провадить уроки чистоти української мови в середніх школах.

Художниця. Малює те, що любить: краєвиди й натюрморти. Техніка – пуантилізм.

Любить мандри, книжки ( а надто твори Антона Чехова й Григора Тютюнника), спів соловейків, кумкання жабів, хуртовини, усілякі квіти ( а дуже – тюльпани), картинні галереї, соснові гайки… Спинімось!