Жінка-УКРАЇНКА

Серце кожного незримо і назавжди прив’язане до шматочка рідної землі. У щедрій зелені садів проглядається батьківський дім.

Розлога верба завжди чекає і виглядає нашого повернення з доріг. Над нею високо і захоплююче кружляють лелеки. У густій траві красується пасіка. Сюди у соти бджоли постійно переносять солодкий нектар. Незабувається материнська вишиванка її заворожуючі пісні, та доріжка, на якій зроблені нами перші кроки на землі. Дух природи і дух народу завжди витають поміж нас. Цими відчуттями постійно укріплюється наша свідомість, громадянська позиція, несхитна віра у Вседержителя, духовні християнські чесноти та мораль.

В рідній сторонці є заповітне місце. Сюди нас ноги несуть самі. Досить лише залунати мелодійним церковним дзвоном, озватися і покликати людей на молитву, як у серці одразу жагуче прокинеться відчутний поклик і бажання піти до храму. Стати і помолитись за рідних, котрі вже відійшли у небесні відсвіти. Це вони навчили нас любити ближніх, потребуючим дати підтримку, немічним допомогти у біді, іншим не робити того, що не приємне самому тобі. Цей солодкий спомин, милий і щемний тулиться до серця. Тривожить і хвилює пам’ять і душу. Особливо тоді, коли переступаєш поріг Божого дому.

23 роки тому, у вересні, в колишній лікарняній капличці у Виноградові, по вулиці Тюльпанів розпочалися регулярні богослужіння. Від тоді споруда не пустувала жодного дня. Настоятелем її призначили отця Миколу Дербака. Через 2 роки ця святиня отримала статус парохії. Зі своїм активом священик ревно взявся за перебудову каплиці в церкву. Від тоді немало приємних подій відбулося на наших очах: освячення наріжного каменя, зведення стін, покриття дахом, установлення куполів, висвячених церковних дзвонів, новорізьбленого іконостасу, престолу та святих ікон, Хреста перед церквою, освячення двох мозаїчних портретів Святішого Папи Павло Івана II та єпископа мученика – Теодора Ромжі.

Нарешті підійшов час аби розписати стелю і стіни. Врахували всі прохання і побажання прихожан. І ось, 24 червня поточного 2017-го був затверджений Проект розпису храму Зіслання Святого Духа у Виноградові ескізи кожного зображення. Автором проекту став відомий на Україні митець-іконописець Богдан Балицький та адміністратор храму отець Микола Дербак. Доречі, для 76-ти річного художника це вже 154-а церква, яку розписує. Не гаючи часу до Виноградова прибув «мистецький десант» зі Львова. 8 чоловік одразу дружно приступили до роботи. У церкві встановили риштування. По надійно укріплених дощатих настилах легко буде рухатись, добиратися у будь-який кінець храму. Художники злагоджено зайнялися підготовкою стін. Вивчили ескізи. Обумовили всі проблемні питання. На стінах і стелі (небі) почали малювати . Не для заробітку старалися художники. Розписували зображення для душі і сумління. Аби добрим словом колись люди згадували їхню працю, яка творилася на очах прихожан. Щоб у храмі відродити особливу позитивну і гармонійну атмосферу, придати неповторний вигляд, працювали не покладаючи рук. Фронт робіт розгортався на очах. Працювати прийшлося в досвітках та в пізні вечірні години. Літня спека страшенно виснажувала художників, однак вони наполегливо і старанно творили дивовижні рукописи біблійних сюжетів. Із янгольських долонь черпали натхнення, аби виразити біль і любов свою до цього неповторного світу.

Мистецтво творення краси, фахові знання та вміння, глибока обізнаність Святого письма – очевидні. Як виглядають ангели і вся небесна рать – небесні служителі Бога, надприродні безтілесні істоти для нас відкрили митці. У монументальній сцені «Євхаристія» зображені 12 апостолів. Це найближчі учні і послідовники Христа. Згодом вони стануть мандрівними проповідниками його вчення і віри, а Андрій Первозванний допливе до Києва і на березі Дніпра передбачить розповсюдження християнства та церковних обителей і монастирів на Київській Русі. Особливе емоційне і вартісне ставлення викликає зображення святих євангелістів Івана, Марка, Луки, Матвія, рівноапостольних Кирила та Мефодія, святителів церкви Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоустого. Художник Василь годинами майстерно розписує фрагмент, коли руки старого Захарія від Богородиці прийняли малого Ісуса. Над «Хрещенням Ісуса в Йорданії» чаклує неперевершений автор цього проекту Богдан Петрович. Ним написані портрети Теодра Ромжі, святої Йосафати, «праведника миру» блаженнійшого Омеляна Ковча та єпископа-мученика Миколи Чарнецького…

На блакитному фоні чітко проступають сонцесяйні літери крилатих висловів «Спаси, Господи людей Твоїх, благослови спадкоємство Твоє» та «Співайте Богові нашому, співайте». Їх пензлем акуратно виводить майстер красного письменства Андрій. У центрі куполу з’являється зображення Творця- Вседержителя, його крилаті думки: «Я світло для світу, і хто піде за мною – не блукатиме в темряві». Митці Руслан, Ростислав, Богдан, Андрій, Ростислав молодший, Богдан, Юрій та Василь добре володіють кольорами, тонким і невловимим відчуттям форми, пропорції і просторового втілення задуму. З їхньою роботою гарно співвідносяться всі деталі дизайнерських доповнень. Подовгу вдивляєшся і не можеш відійти від зображень «Благовіщення» , «Різдво», «Обрізання Господнє», «Богоявлення», «Стрітеня», «Воскресіння», «Воздвиження Хреста Господнього»…

Усього три роки по землі ходив і проповідував Ісус. Навколишніми місцями ширилася слава про чудотворця, який лікує хворих, воскрешає мертвих, перетворює воду на вино… Свою проповідницьку діяльність вів у містах Капернаумі, Харазині, Магдала, уздовж усього узбережжя Галілейського моря. Слова Ісуса знаходили багатьох прихильників. Ті, що повірили йому пішли слідом за ним. 12 його учнів і послідовників стали вірними апостолами і проповідниками святої церкви. Простолюд вітав Месію. Місцева влада і знать не приховували зневаги, ненависті, настороження. Тиждень перед Паскою був останнім у земному житті Ісуса. Натовп підбуреним іудейськими священиками від управителя Іудеї Понтія Пілата зажадав смерті Христа. Засудженому за участь у збройному заколоті Варавві виблагав волю… Хрест, на якому розіп’яли Христа став символом небесного Спасителя. Біблія, що складається з двох частин Старого (союз Бога з іудейським народом) та Нового (союз Бога з усім людством) Завітів стали священною книгою християн.

Кожний день для прихожан приносять справжні відкриття чогось нового, досі невідомого і незвіданого, заворожуючого і прекрасного. Працють живописці з повною віддачею. В кожний образ вкладають часточку свого людського відчуття, любові і душі. Це відчутне підсилення сприймається і нами: зламати віру нації у власні сили не вдасться ніяким агресорам. У єдності наша сила, розквіт і майбутнє України. У Божій щоденній підтримці наша перемога Добра над Злом.

Марія Конкіна