Жінка-УКРАЇНКА

Мирослава ОЛІЙНИК, Слово Просвіти

У невеличкому містечку Миколаїв на Галичині відбулася ювілейна, 10-та “Книжкова толока”, завдячуючи відомій місцевій громадській і літературній діячці Любі Хомчак. Доля звела мене з патріоткою нашого спільного краю по інтернету. Але виявилося, що ми живемо дуже близько: я у Новому Роздолі, а моя героїня у Миколаєві над Дністром. Коли дізналася, чим займається Люба, то вирішила своє наступне журналістське “розслідування” присвятити саме їй.

Ось найвагоміші акценти розповіді: недавно зозуля “відкувала” Любі ювілей, її книгарня “Книжковий дворик” у Львові урочисто відзначила 2-річчя, і найцікавіший аргумент — 10-та “Книжкова толока” у рідному Миколаєві чи не найбільше “дітище” Люби Хомчак. До речі, найпривабливіша її риса — скромність.

Почну саме з миколаївської книжкової події, яка охопила не тільки придністровський регіон. Сюди з’їхалися понад сто літераторів і двадцять видавництв із України. Три дні “книжкового буму” — це не тільки реалізація книжкових видань, це конференції, лекції, дискусії, круглі столи, літературні зустрічі, майстер-класи, та ще й літературне кафе, книжкова лотерея, конкурси, цікава дитяча та молодіжна програма… А “підкріпленням” духовності стали пластунські смаколики та гостинна польова кухня.

Отже, вдесяте районне містечко скликало літераторів і книголюбів — завдяки ентузіазмові, натхненності, любові до прекрасного Любові Хомчак. Пригадує, як організовувала свою першу “толоку”. Буваючи у Львові на “Книжкових форумах”, захоплюючись книжковою атмосферою, вирішила: “А чому б не створити щось подібне у себе вдома?” Бо потяг до книжок шлейфом “поплив” у доросле життя. “Майнувши” спогадом у дитинство, Люба розповіла, як полюбила книжку. Навчившись читати ще перед школою, перечитала всю шкільну і сільську бібліотеки.

Цьогорічний культурно-мистецький проект “Книжкова толока” присвятили 160-річчю від дня народження Івана Франка під девізом “Нам пора для України жить”. Паралельно асоціювалися слова Каменяра: “Мій патріотизм — се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо”. Торік — присвята 150-річчю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького, ще попереднього — вшанування жертв Майдану та підтримка бійців на сході України… Основне місце локалізації “творчого десанту” — районний Палац культури. Організовані виставки-продажі книжок, та ще й спілкування з авторами, та ще й автограф-дарунок — це справжнє духовне свято і для літераторів, і для читачів. Напередодні делегації поетів і письменників відвідали бібліотеки та школи району. Автори ділилися своїми новинками, презентували видання, розповідали цікавинки з літературного життя. А ще вони ділилися враженнями від недавніх поїздок на схід, а там було по-різному: позитив-негатив, небезпека, захоплення-розчарування…

Напередодні відбулася наукова конференція, присвячена Івану Франку, модератором якої був Богдан Тихолоз — заступник декана факультету журналістики, доцент Львівського університету, франкознавець. Варто прислухатися до його слів: “Україна починається не з Верховної Ради, Кабінету Міністрів чи кабінету президента, а з живих людей із великих чи маленьких містечок і сіл. Ці люди гуртуються і творять свою спільноту. На прикладі яскравого галицького містечка ми можемо переконатися, що Україна починається з кожного з нас”. Цьогоріч мені пощастило відвідати два дні “Книжкової толоки” і виступити з поетичним словом у складі новороздільського літературного гуртка “Барви”. Щиро дивувалася Любі Хомчак — як можна так продумати програму до деталей: презентація різних творчих проектів, новинок видавництв, “поетичний подіум”, апробація текстів інтернет-видання, історичні діалоги, “співці рідного краю”, “розмова про волонтерство” та інші. До глибини душі вразила присутніх у залі “духовна година” за участю чоловічого хору церкви Пресвятої Трійці з Кам’янця-Подільського; поета, лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів лемка Богдана Пастуха із “Молитвою до Небесного Бога” та священика Української Греко-Католицької Церкви Ігоря Царя. До речі, ведучим “толоки” був Б. Пастух, про якого ще говорять, що він — “ведучий від Бога”, і це правда!

Людина, якщо захоче, може зробити дуже багато для свого народу. Можливо, сказано пафосно, але як сказати про людину, яка не шкодує ні свого часу, ні своїх сил, творячи добрі справи? “Всі мої справи робляться з Божою допомогою. Хоч би що ти задумав, на все є Божа рука. Це наче янголи літають над тобою, і ти відчуваєш, що все пройде добре”, — ділиться Люба. Пригадує, як “збирала” 5-тисячну аудиторію на міському стадіоні на “Святі матері”, літературних зустрічах на зорі української незалежності, як люди, зворушені, плакали… Україна говорила до неї словами Зеновія Красівського “Народе мій, стою перед Тобою…”.

Але час не стоїть на місці, тому Л. Хомчак живе життям сьогодення і відчуває, що треба сказати людям сьогодні. Організовуючи літературні зустрічі не тільки на щорічних “толоках” у Миколаєві та Стрию, а й у книгарні “Ідея” в Стрию та “Книжковому дворику” у Львові, для неї головним пріоритетом є “три в одному”: автор, читач і видавець. Це спільна атмосфера, яка переплітається єдиним бажанням — живе спілкування. “Горю тим, що роблю”, — а це копітка організаційна робота, розуміння-нерозуміння вищих інстанцій і багато інших нюансів… Люба Хомчак робить усе для того, щоб люди знали літераторів і видавців і читали нові книги. До Миколаєва на “толоку” прибули Володимир Шовкошитний, Дара Корній, Олесь Дяк, Петро Шкраб’юк, Наталя Дзюбенко-Мейс, Світлана Костюк, Тарас Прохасько, Микола Посівнич, Мирослав Дочинець, Надія Мориквас, Іван Гентош, Ігор Гургула, Володимир Лис, Марія Людкевич, Галина Фесюк, Леся Бернакевич.

Люба Хомчак живе під гаслом “Захід і Схід — разом”. Запросивши на цьогорічну “толоку” бібліотекарів із Краматорська, спільно організовують у травні там подібну “книжкову” зустріч. А ще вона співпрацює з київською волонтеркою Анною Колодочкою у проекті “Допоможи фронту”, про який можна розповідати окремо. А ще… організовує книголюбів у літературні мандрівки по Україні — звідали багато історичних, визначних місць, творчо збагачуючись.

З яким блиском в очах Люба розповідала про ще один проект з ініціативи Катерини Немири — “Симпозіум скульптури”, який стартував два роки тому в Миколаєві. На цей проект зголосилися люди харизматичні, із особистою позицією та ідеєю — ті, які вдихають енергетику у свої витвори з каменю, щоб прикрасити ними світ.