Жінка-УКРАЇНКА

Доброї ночі, Всесвіте!

Я відчуваю Тебе. 

Щодня. Щохвилини. Твоє безупинне серцебиття у моїх грудях…

Бог дозволив мені бути. Тут і зараз. З вами. І це справжнє диво.

Я не обирала цей світ, цю країну, в якій зараз живу, цю родину, у якій моє коріння. Просто одного дня Бог запалив ще одну зірку. Сподіваюся, що від цього комусь стане світліше…Бо без тих, кого зі мною нема і вже не буде, мені темно. А ще – холодно.

Нічого нема випадкового. Вірю в це.

Я люблю тишу. Коли можу бути наодинці зі Словом. Найбільша подія в моєму житті – коли я навчилася читати. Вже тоді я розуміла, що Слово стирає кордони між минулим і майбутнім, між країнами і землями, між людьми. Воно об’єднує. Зцілює. Розраджує. Рятує від порожнечі. Долає смерть…

Я віддала своє серце слову. Своїй мові. Я стала вчителем рідного слова. І не шкодую про це. Моя мова – не мова рабів, зневіри, печалі.  Моя мова – мова поетів, митців, закоханих в Україну романтиків, хліборобів.

Кожен шукає своє слово. Єдине. Слово свого життя. Кожен обирає своє слово.         Наше майбутнє це тільки Слово. Не зошити з планами, проектами, списками справ. Це кілька зернят-літер у певній послідовності, з яких щось виростає: квітка чи бур’ян. Я хочу навчити дітей, своїх учнів, правильно обирати слова, які цвітуть, слова без колючок. Майбутнє – це сіяти добре слово.

Бог створює майбутнє, яке ми вибираємо у слові.

Сподіваюся, Всесвіте, ти почув моє Слово. Моє. Воно щире і душевне. 

Моє слово – СЛОВО – дух, Бог, істина.

Майбутнє – це не те, що буде через роки.

Майбутнє – це вже сьогоднішній ранок.

Це мої учні, що полюбили слово…

Доброго ранку, Всесвіте!

Майбутнє вже почалося…