Жінка-УКРАЇНКА

Три нових переклади вірша «Дивлюсь я на небо» з’явилися в жовтні завдяки активній підтримці громадської ініціативи до 200-річчя поета-романтика першої половини ХІХ століття Михайла Петренка президентом Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергієм Дзюбою.

Автор перекладу румунською мовою – Пауль Полідор – відомий румунський поет, композитор, автор пісень, перекладач, керівник Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії. Активно перекладає і друкує в журналах румунської Академії та в книжках поезію, прозу класиків світової літератури та сучасних письменників із різних країн. Зокрема, популяризує й українську літературу в Румунії. Член Міжнародної літературно-мистецької Академії України.

Переклад іспанською мовою створила поетеса і педагог, перекладач Галина Ес (Шитікова), або Галина Шитікова де Ескобар. Галина Ес народилася у Тверській області Росії, де закінчила університет. Нині мешкає в Болівії (Латинська Америка), у місті Кочабамбе. Працює викладачем у державному університеті Сан Симон. Автор кількох поетичних книг. Галина Ес – член Міжнародної літературно-мистецької Академії України.

Гюльнар Муканова, яка переклала вірш «Дивлюсь я на небо» казахською, – кандидат історичних наук за напрямком «Загальна історія», доцент кафедри видавничо-редакторського та дизайнерського мистецтва Казахського національного університету імені аль-Фарабі, м. Алмати, Казахстан. Публіцист, член Спілки журналістів Казахстану, відповідальний редактор журналу «Айкап». Автор кількох монографій, підручника, навчальних посібників, понад 150 статей.

Таким чином, за десять місяців громадською ініціативою «Дивлюсь я на небо», яку ініціювала редакція газети «Культура і життя», тепер уже без перебільшення всесвітньовідомий твір Михайла Петренка було перекладено 20-ма мовами світу. І робота все ще триває. Видання збірки перекладів заплановано наступного року, коли відзначатиметься 200-ліття поета-романтика.

Євген Букет,
головний редактор газети
«Культура і життя»

Mă uit la cer şi-mi zic, îndepărtând norul:
De ce nu sunt şoim, de ce nu îmi iau zborul,
De ce, Doamne, mie aripi nu mi-ai dat?
Aş porni spre cer cu sufletul curat.

De semnul luminii s-ajung mai departe,
S-alin suferinţa cu pagini de carte,
La soare, stele mă rog în tăcere,
Lumina lor grea îmi ia din durere.

De mic copil soarta m-a dezavantajat
Şi slugă i-am fost, ca pribeag  băiat de sat;
Îndepărtat de rude, oameni, destin :
Căci cine iubeşte copilul străin?

Năpasta soră îmi e când o-mbrăţişez
Petrec veacul meu crud în patimi şi în crez,
Durerea îmi cântă ursita din flori –
Natala mea casă-i cerul fără nori.

Când dorul mă-nvinge şi visele îmi cresc
Iar ochii mei spre cer simt cum mă-nveselesc
Uit că-s orfan, gându-mi suspină în salt
Şi pleacă departe, fugind spre înalt…

Puternice aripi de vultur de-aş găsi
Pentru-o casă nouă pământu-aş părăsi
Spre cerul fără margini m-aş ridica
Şi-n nori, pe veci, spre lumină-aş înota!

Tălmăcire în româneşte de Paul Polidor

***

Mirando al cielo estaba soñando-
Ser águila libre entre nubes volando.
¿Porque, Dios mío, no tengo mis alas
Dejar esta tierra con todos sus males?

Volar sobre nubes a lejanos países,
Buscar mi destino  sanando heridas,
Pedir el cariño del sol, las estrellas
En su luz olvidando de todas mis penas.

Soy extraño al destino, extraño a la gente
¿Quién ama con el alma al hijo ajeno?
Siervo fui hecho sin hogar ni camino
Soy extraño al mundo y al destino.

Al entrar al sueño-me abraza la pena,
Las vidas felices a mi son ajenas.
No voy a tener yo otro destino
El cielo lejano es mi casa nativa.

Y si la tristeza  a  mi  vencería
Miraría al cielo y con la alegría
Mis pensamientos  vuelan arriba.
Olvidando las faltas y al destino.

Quisiera tener yo las alas fuertes
Dejar esta tierra y las malas suertes,
Ser águila libre y en el cielo volar
En las nubes tan blancas podría nadar.

Галина Ес

***

 Аспанға қарап, мен терең ойланамын:
Неге Сұңқар болып мен самғамаймын?
Маған, Жаратқан ием, қанат неге жоқ?
Мен жерді тастап, аспанға ұмтылар ем.

Бұлттарды астам, әлемнен тыс кетер ем,
Тағдыр іздеп, қайғы сәлем мен мейірімді
Жұлдыздар мен күннең сұрар ем.
Олардың аясында қайғымды батырар ем.

Бала кезімнен байқадым, керексізбін,
Мен құлмын, баспанасыз жетім баламын;
Тағдырға да, адамдарға да бөтенмін:
Тумаған балаларды сүйетін кім бар?

Қайғымен ортақпын, сәлем де білмеймін
Ащы мен тұщы өз өмірім сүремін
Ал мен қайғыдан бір анық түсінгенім –
Алыста аспан тек менің жақтасым.

Өмірім нашар, бұдан да нашарласа –
Мен көкке көзімді тігем, әлділеші!
Қиялға кетсем, жетімдік ұмытылады,
Ойым да алыс, жоғары самғайды.

Менде қанатым боп, қырандай ұшар ем,
Мен жерді тастап, қоңысты аударар ем 
Мен зымырап аспанға тік ұмтылар ем,
Бұлттарға батып мәңгі әлеммен қоштасар ем !

Гюльнар Муканова