Жінка-УКРАЇНКА

Валерія РОЗДАБАРОВА,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Із самого ранку настрій був зіпсований погодою, і день не обіцяв бути приємним та вдалим. Та саме зустріч із Сергієм Пантюком зробила цей день теплішим.

5 жовтня 2016 року в Університеті «Україна» усі, хто бажав, мали змогу ознайомитися із творчістю сучасного поета і прозаїка. Темою нашої зустрічі в рамках чергового зібрання літстудії «Горлиця» була література для дітей і якою вона має бути.

За словами письменника, у нашому суспільстві за останній час неймовірно зріс попит на книжки для дітей. Адже зрозуміло, що для того, аби дитина виросла адекватною людиною, дбати про це треба вже з самого дитинства. І у наш час, як зауважив поет, дітям треба давати читати літературу з різних напрямків. Пан Пантюк зізнався, що почав писати для дітей тоді, коли у нього з’явилися власні діти. Це було років 10 тому, коли дитячих книжок було дуже мало. Починати було важко через те, що поет не знав, як краще підійти до написання дитячої літератури, адже для дорослих писати набагато простіше. Але творцю допоміг його син, вигадавши у своїй уяві істоту на ім’я Бабак. Так і з’явилася перша книга для дітей – «Неслухняники».

Півтори години зустрічі з поетом пролетіли дуже швидко. В аудиторії панувала легка і весела атмосфера. Ми не тільки слухали пана Пантюка, але й брали участь в обговоренні його книжок. Письменник зачитував нам вірші, скоромовки, розповідав історії виникнення казкових героїв, вів з нами діалог і спонукав сміятися від душі. Особисто я вдячна поету за те, що йому насправді вдалося повернути нас у дитинство, що він нагадав нам, як це бути маленьким і безтурботним. Коли не треба сидіти і читати багато наукової літератури і готуватися до захисту диплома, а можна просто прочитати про нові пригоди Вінчі і Едісона, Тимка чи Бабака. Я дуже рада за майбутніх дітей, які будуть рости на таких віршах та казках. До речі, поет поділився з нами секретом, що зараз готується до виходу його наступна книжка «Абетка маленького грибника».

Після ознайомлення із творчістю письменника, ми мали змогу послухати студентів, які бажали поділитися з аудиторією своїми власними віршами і почути думку майстра письма. Серед сміливців – учасники літературної студії «Горлиця»: Яніна Ярмоленко, 5 курс, спеціальність «Переклад»; Вадим Софілканич, 1 курс, «Журналістика»; Андрій Шадюк, 1 курс, «Журналістика»; Оля Приндюк, 5 курс, «Журналістика»; Мирослава Вовкотруб, 1 курс, «Журналістика».

Також пан Пантюк розказав нам один цікавий факт. У Верховній Раді зараз розглядається законопроект, до якого приклав немало душі і сам митець, – проект про повну заборону торгівлі російськомовними книжками на території України. Поет вважає, що тільки тоді, коли це станеться, українці зможуть нормально розвивати рідну літературу і заповнювати книжковий ринок гідною продукцією.

Позитивні враження залишилися і у інших учасників зустрічі.

Вадим, студент:

‒ Захід мені дуже сподобався. Мене порадувало те, що твори нашого гостя вводять до шкільної програми з літератури. А це значить, що і сприймання літератури у дітей тепер буде інакшим, адже тексти деяких класиків морально застаріли. Але мене трохи збентежило його оцінне сприйняття і гостра критика на адресу кожного, хто не побоявся і вийшов зачитати свої вірші.

Яніна, студентка:

‒ Сьогоднішня зустріч справила хороше враження щодо того, як презентував свої твори Сергій Пантюк. Цікаво було почути про процес втілення ідеї в реальність і про доречність і актуальність фантастичних творів для дітей. Я гадаю, що діти із захопленням читатимуть книги Сергія Пантюка, які нещодавно вийшли друком, а також зацікавлено розглядатимуть кольорові ілюстрації до книг та уявлятимуть більш повну картину того, про що писав автор. Погоджуюся зі словами письменника, що для того, аби діти зрозуміли і зацікавилися написаним для них твором, автор повинен писати для них зрозумілою мовою, тобто, як я зрозуміла, автор має бути дитиною в той момент, коли пише дітям.

Костя, студент:

‒ Мені дуже сподобалася зустріч із Сергієм Пантюком. Це справді цікавий автор, який багато написав не тільки для дорослих, але і для дітей. Було дуже корисно послухати його поради щодо написання поезії, а особливо ‒ про досвід оформлення й написання дитячої книжки, адже, на жаль, зараз багато авторів беруться за написання дитячих книжок, при цьому навіть не тямлячи, як саме потрібно написати, аби справді зацікавити дитину, а не ламати їй психіку. Приємно здивувало, що у написанні дитячих книжок він активно прислухається до своїх дітей.

Але пан Пантюк жорстко акцентує на мові, якою пишеться поезія, і наполягає на тому, що український поет, особливо той, що пише для дітей, має писати українською мовою. Розумію, що як поет, як людина, яка була і на Майдані, і на війні, він ‒ не тільки поет, а й патріот. А кожен нормальний патріот нині, коли триває війна з Росією, трішки і націоналіст. Проте, є люди, котрі виростають в Україні у кримсько-татарських, болгарських, польських, грецьких, циганських родинах, і тут категоричним бути не можна, як на мене. Є органічне відчуття слова, і це ламати не можна.