Жінка-УКРАЇНКА

Ось і серпень настав. Уночі зорепад,
Наче з космосу пізні суниці.
Туманець на світанку, і чути з полів
Відголосок заплаканих стернищ,
Переораних на чорноріллі. 

Постарілося літо, стужавіли меди, 
І лінива джмелиха засинає на квітці
Молочаю покрай подорожніх тополь.

Стелиться тихо з баштану говірка
Неквапна про погоду, зорі й часи.
І давниною пахне ладан дині.

Той ладан дині — дивна запахущість! 

А хитрий дідуган все крає й крає
Дубівки-дині — і печаль щемлива
Перекотиполем  котиться ізвідси 
До сіл і міст, аж ген до кінця світу…

І той курінь старезний, і баштан
Пропахли ладаном дубівки золотої —
Либонь, тим ладаном, щедротно засіває 
Всі наші ниви, вкриті чорноріллями,
Господь з своєї непогрішної руки.

Той ладан дині – дивна запахущість! 

 Володимир САПОН