Жінка-УКРАЇНКА

Рецензія

Лада Мирна

Ольга Ілюк. «Диваруки». Чернівці. «Місто». 2015

«Диваруки» перший прозовий твір Ольги Ілюк.

Роман цікавий насамперед тим, що розповідає про двох сильних особистостей з різних соціальних ліфтів. Художник, який зростає в елітних колах, та не стає снобом. І поетеса, яка ще не усвідомлює себе творчою особистістю, прагне жити буденним життям, але події в її житті демонструють непривабливість її вибору – і в сердечних справах також. Щоб виправити своє становище, вона змінює себе: розриває невдалий шлюб, залишає неуспішну роботу і обирає новий шлях життя.

Доля зводить її з багатим художником не для того, щоб розслабитися і насолоджуватися лаврами, а для того, щоб пізнати кохання та ціну щастю. Проте інтриги і заздрощі призводять до несподіваного розриву. Вони залишаються у полоні власних ілюзій та образ.

Поетеса зі своїх спогадів створює цікаві художні полотна і стає журналістом, письменником – людиною, яка розкривається у творчості, не боїться життєвих випробувань і мужньо долає їх. Вона досягає визнання, нею захоплюються і наслідують.

Гоноровий художник, стомлений життям, розчарований від спілкування з жінками не може упоратися зі своїми почуттями. Його захоплення юним художником-протеже призводить до психічного розладу і несподіваної загибелі в авіакатастрофі. Він залишається в пам’яті поетеси, головної героїні роману, та в її «Втрачених листах» ‑ книзі, яку вона згодом присвятить йому.

Роман «Диваруки» навчає не боятися правди, з’ясовувати все й одразу без остраху, а помилки виправляти і рухатися життям, уникаючи ймовірності гіршого. Твір вселяє оптимізм і віру в силу любові.

«Диваруки» ‑ це розповідь про людей, які «вміють творити дива», змінювати себе на краще, виправляти свої долі…

Люди з витонченими і працьовитими руками, складеними у молитовний жест, не будуть опускатися. Вони спрямовані до неба у надії на перемогу добра над злом.

Твір Ольги Ілюк не автобіографічний, але автор завжди додає в текст родзинок зі свого життя. Вона вкраплює роман своїми віршами, які виказують її духовний світ:

«Смерті бувають даремними
Долі бувають втраченими
Життя буває загубленим
Миті бувають зламаними
Прощення – не пробаченим
Народження – нездійсненним
Крик з душі – непочутим,
Але в Бозі усі ми – живі
І немає посеред нас мертвих!»