Жінка-УКРАЇНКА

Зовуть мене Любов Євгенівна Печінка, літературне псевдо - Патара Бачіа.

Народилася у сімдесятих роках минулого століття і, навіть страшно сказати, минулого тисячоліття у княжому місті Теребовлі Тернопільської області. Залюблена у своє рідне місто до втрати свідомості. 

Впродовж життя намагалася здобути освіту, тому закінчила десять років середньої школи і п'ять років інституту. Щоб щось таки навчилася важко констатувати, але пишу майже без помилок... 

Живу зараз у містечку Гусятин Тернопільської області, працюю в Управлінні Пенсійного фонду України в Гусятинському районі. Заміжня, маю коханого чоловіка і двох донечок (старша вже заміжня, так що у нас є улюблений зять) . 

Пишу вірші з того часу, як вивчилася писати, але два грубих зошити з віршами, напевно, десь згоріли, хоч Булгаков переконує, що вони ще десь існують. 

У 2011 році зареєструвалася на сайті Поетичні Майстерні, де мене, нарешті, довели до пам'яті, що я глибоко помилялася щодо того, начебто я писала вірші. Майстерням я завдячую тим, що пишу зараз щось таке, що люди можуть читати без відрази на обличчі і тим, що знайшла купу хороших друзів-поетів.

Мої твори друкувалися у журналі «Дніпро», газеті «Вісник Надзбруччя», у спільних збірках: «Материнська молитва», «Осінь у камуфляжі», «Відлуння Майдану», «Різдвяний карнавал поезій», «Воїнам світла», «Живи, Надіє!» (присвячена Надії Савченко), також у поетичних альманахах «Подільська толока» (альманах літературного об'єднання при Тернопільській обласній спілці письменників), «Мати», «Сила почуттів». Власної збірки поезій наразі ще немає, але вже майже готова до друку.

Бажаючих познайомитися з моїм творчим надбанням запрошую до себе на сторінку у «Клубі поезії» (http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14049), заходити можна без стуку, але у доброму настрої. Буду рада Вам.