Жінка-УКРАЇНКА

Для дітей та дорослих

Добре поласувавши в лісі медом, повертався старий Ведмідь у свій барліг, та й присів під розлогим дубом відпочити, бо дорога була хоч і приємною, але досить далекою. Присів і замислився. А думав він про своїх дітей – трьох близнюків (це рідкісний випадок, зазвичай ведмедиця народжує одне чи двох ведмежат), розмірковував про їхнє виховання, турбувався про ведмедицю. Адже виховання дітей  повністю лежало на її плечах. І нічого тут не вдієш – так ведеться споконвіку… Аж раптом Ведмідь почув голоси, що долинали з гущавини. Насторожився – запахло чимось знайомим.

Хто б це міг бути? Ведмідь причаївся у кущах. Та ось на лісовій стежці з’явився гурт кумедних ведмежат. Маленькі, пухнастенькі, красиві, – просто диво! Замилувався Ведмідь. Та коли почув їхню розмову, мало не втратив свідомість… Малеча неначе змагалася поміж собою: ведмежата розповідали про свої пригоди, вставляючи раз-по-раз такі нецензурні слова, що навіть у досвідченого, дорослого Ведмедя вуха в’яли, слухаючи ці зухвало лайливі балачки. Натомість ведмежата буквально хизувалися одне перед одним, ніби виступали на сцені в театрі перед глядачами.

Захвилювався старий Ведмідь: «Що робити? Вийти і надавати ляпасів, щоб провчити малечу, як слід?.. Чи зібрати батьківські збори й обговорити це складне питання?! Але хіба сучасна молодь захоче слухати наші повчання та зауваження? Вони ж – всезнайки, не надто реагують на зауваження старших, огризаються так вміло, що ти, старий телепень, ніяковієш».

Ведмідь згадав своє дитинство, як його вчила люба матуся. А інколи і прочуханки давала, якщо було за що! Однак він ніколи не ображався на неньку, бо все було справедливо.

А тепер усе змінилося… У лісі з’явився «Комітет із захисту дітей». Тож варто дітлахам лише поскаржитися, що їх кривдять чи ображають, на батьків чекає негайне покарання: можуть позбавити батьківських прав, чи накладуть штраф. А лупцювати непослухів узагалі заборонено…

Тож і ростуть вони такими розбещеними: зі старшими сперечаються, вільним місцем не поступляться, ще й облають нецензурними словами, коли зробиш їм зауваження. Бо їм, бачте, все дозволено!

Дуже складно матерям виховувати таких лихословів. Як же переконати дітлахів, що нецензурні слова, брутальна лайка мають руйнівну силу, й дуже шкідливі для здоров’я, навіть приносять смерть?!

Адже кожне твоє слово, будь-яка фраза, – це вібрація, а отже, енергія. Тож яке слово ти промовиш – гарне чи погане, таку енергію й одержиш у відповідь! Вчені підтвердили, що лайливі, злі фрази виробляють негативну, небезпечну енергію, котра, в першу чергу, шкодить саме тому, хто вимовив оте цинічне лихослів’я.

Чому виникають війни? Бо накопичується велика кількість негативної енергії, яка й призводить до страшного лиха… Енергія ж нікуди не зникає! Нецензурна лайка, прокльони, похмурі думки, «чорні» заздрощі «живуть» поруч, загрожуючи навіть нашому існуванню, постійно провокуючи хвороби, страждання і біду… Бо лихослів’я – це ж неповага до людини, озлоблення і врешті-решт – руйнівна ненависть.

Натомість добрі, чуйні, ласкаві слова зцілюють душу людини, немов подорожник – рани. Бо всі хороші слова створюють позитивну енергію, яка допомагає, підтримує нас, сприяє доброму здоров’ю та чудовому настрою.

Отож старий Ведмідь вирішив, що неодмінно знайде потрібні слова і все-таки переконає неслухняну малечу. Нехай ведмежата ростуть добрими та здоровими!  

Людмила ШУТЬКО
Українською переклав Сергій Дзюба