Жінка-УКРАЇНКА

* * *

Гнат Петрович у лікарню
Зібрався лягати,
А для цього треба спершу
Аналізи здати…

Він же звечора напився
Зеленого зілля
Так, що й очі не розплющить
Вранці на похмілля.

Як тут бути бідоласі?
Що кому казати?
Попросив куму за нього
Аналізи здати…

Посадили Гната в крісло,
Стали обдивлятись
І тихенько між собою
Почали сміятись:

«Ви – уже й не молоденький,
А такий тендітний… 
Аналізи показали
Те, що ви – вагітний!»

Гнат із ляку закричав:
«Це не може бути!
Щоб отак… Коли і як?
Не можу збагнути!»

А ті «кляті» лікарі,
Отакі уперті,
Кажуть: «Гнате Петровичу,
Ви вже на четвертім… 

Тож, як будете іще
Лікарів дурити,
Доведеться вам тоді
Дитя народити!»

Кохання по-нашому

Захотіла Вірка заміж,
Зубами скрегоче,
Чоловіка якнайшвидше
Вона мати хоче.

Щоб красивий був та чемний,
Багатий, до речі,
На бороді була ямка,
Ще й широкоплечий.

Щоб у хаті не сидів
Та не тер одвірки,
Тютюну щоб не курив
І не пив горілки.

Та де ж взяти їй такого?
В нас – одні п’яниці…
Довелося виписувать
Хлопця з-за границі.

До Японії летіли
Листи за листами:
«Ви пришліть нам жениха – 
Хлопця Хатаяму».

Батько з матір’ю відтоді
Не лягають спати – 
За ворота все виходять
Зятя зустрічати.

Вранці-рано, ще не встигло
Показатись сонце,
На подвір’ї зустрічали
Робота-японця. 

Інший хтось після дороги б
Ліг відпочивати.
Цей, зайшовши до господи,
Взявся працювати!

У дворі попідмітав
І поцюкав дрова.
Та метнувся до хліва,
Подоїв корову.

День увесь у них в господі
Кипіла робота,
А під вечір лагодив
Робот ще й ворота.

А коли вже потемніло
Та зайшли до хати,
Вірка хлопця потягла
До ліжка лягати… 

Коли вранці дівка встала
І прийшла до тями,
Купка дротиків лежала
Замість Хатаями. 

І його уже до хвіртки  
Не вернути знову… 
Враз, не витримавши Вірки,
Згорів від любові!

Лист в Японію послали:
«Наше вам вітання!
Робітник він – дуже гарний,
Слабкий для кохання».

Олександр ГАВРИСЬ