Жінка-УКРАЇНКА

Відгук Ярини Мавки про «Творчопис у Дністровському каньйоні» (с. Устечко, Тернопільська область, 15-19 серпня 2015 року)

Уяви собі…

Зелененька одноповерхова садиба у селі Устечко (Тернопільська область). Десь там за городом підпирає високий берег Дністер. За крок від ганку – троянди пахучі.

Зранку нас будять зранку галасливі гуси… Четверо сусідок – хтось  читає…хтось спить.  Нас було п’ятеро в кімнаті, прозаїків – початківців: Дар’я Ткаченко, Юлія Товкес, Олена Павлова, я та Анна Венгежа.

І в сусідній кімнаті жили Чарівні блохи Св. Антонія, тобто  поет та прозаїк, пан Сергій.

Заварюю каву на трьох або чотирьох людей. Або хтось робить каву для мене.

Якщо тепло, купаюся в Дністрі, який прокидається в ранковому тумані…

Коли снідаємо, веселий місцевий песик треться об наші ноги, випрошує чи то уваги, чи то шматочка ковбаски.

Так, тут проходив курс креативного письма «Творчопис у Дністровському каньйоні» з Іриною Вікирчак у селі Устечко на березі Дністра з 15 по 19 серпня 2015 року.

Чому я вирішила поїхати? Я давно пишу верлібри,  маю збірки поезій, проте як прозаїк лише розпочинаю свій шлях. Так, у мене вийшла експериментальна збірка, поезія в прозі «Сни метелика/Дорога в тобі».

Та хочеться розуміти, як конструювати оповідання, сюжет, продумувати героїв та їх історію. Для мене це необхідний інструментарій, щоб писати сюжетну прозу. Цим власне й привабив мене «Творчопис».

Програма включала такі компоненти:

• Постановка «письменницького голосу»
• Біографічне у творчості
• Жанрові особливості оповідання. Розробка сюжету
• Створення персонажу
• Діалоги
• Конструювання історії.

Також були лекції Тараса Прохаська та режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука. Пан Дмитро  розповів, про «дії в історії», яким має  бути оповідання, щоб  стати основою для короткометражного фільму.

Було багато практичних вправ, як усвідомити свій письменницький голос та стани натхнення, як вимальовувати персонажів,  вибудовувати основу сюжетної лінії для оповідання та сценарію. 

Як правило, у першій половині дня були лекція або вправи з творчого письма. У другій половині дня  ми вбирали натхнення від мальовничої природи, історій місцевих людей та цікавих екскурсій.

Так, ми були на екскурсії містом Заліщики. Дністер обмиває місто з трьох сторін у вигляді підкови і воно знаходиться ніби на півострові.  Відвідали руїни старого замку та костелу в урочищі Червоне в долині річки Джурин. Милувалися Джуринським водоспадом, який є найвищим рівнинним водоспадом висотою 16 метрів.

Ще у нас, письменників був справжній екстрим!

Ми сплавлялися на катамаранах  із села Устечко до міста Заліщики річкою Дністер. Для мене це було трохи важко, але дуже чарівно. Рідкісні птахи, зелені стіни берегів, купання під дощем. Завершили  сплав майже поночі, пройшли між опорами залізничного моста у селі Заліщики, коли стемніло. Керував нашим письменницьким сплавом режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук. Це Вам не на комп’ютері тексти набирати. Другого дня,  руки і спина згадували, як ми гребли близько 15-20 кілометрів.

****

Я привезла додому натхнення та упевненість, що буду знаходити час писати. Творчість, це не лише талант чи натхнення, а й володіння інструментарієм  і щоденна практика. Занотувала чимало ідей як знаходити героїв та сюжети, будувати діалоги та історії.  Відкрила цілком нові горизонти, як зробити оповідання цікавим не лише для себе, а й для читача, а можливо і глядача фільму. Задумалася як будувати свою письменницьку кар’єру і як шукати можливостей розвитку.

***

Добре запам’ятала нашу спільну точку дзену…

Після прогулянки Заліщиками ми сіли перепочити на сходах Нижнього парку.  Серпневе сонечко смажило нестерпно. Попереду холодив погляд Дністер . Напроти височів протилежний крутий берег Дністра, який ось-ось уже вкриється осінніми барвами.  Сухе листя під ногами ганяв ще теплий вітер.

У те ж саме місце ми повернулися після сплаву увечері. Я полегшено зітхнула, коли ми зійшли на берег.  Там же ми кидали монетку на повернення у останній день перед потягом на Рахів-Київ.

У сумці привезла додому у двох пляшечках трохи водички із джерел Святого Івана і Святої Анни, баночку домашнього меду і з десяток смачнючих помідорів. Та натхнення не законсервуєш у пляшці. У ці місця та стани буду повертатися.   

Більше фото: https://www.facebook.com