Жінка-УКРАЇНКА

Мистецтво володіє дивовижною силою зцілення душі. Мистецтво слова, пісні, музики, живопису, архітектури, ландшафту… Мистецтво, нарівні з психологами та медикаментозними засобами, зцілює емоційно та фізично поранених бійців АТО, що перебувають на лікуванні у старокостянтинівському шпиталі. Якщо дотепер ішлося виключно про організацію концертних програм на території госпіталю, то днями хлопці  отримали нагоду побувати за межами госпітальної зони і навіть міста – в Державному історико-культурному заповіднику «Самчики» Старокостянтинівського району. За ініціативи співорганізаторки творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» Оксани Радушинської, місцевої волонтерки Оксани Бабенко та директора 42 Гарнізонного будинку офіцерів Сергія Чеплакова, при сприянні медичного керівництва лікувальної установи і керівництва заповідника «Самчики», вперше здійснили такого роду акцію, спрямовану на емоційне розвантаження та естетичне збагачення вояків. Чотирнадцятьох пацієнтів шпиталю з психіатричного відділення та відділення медичної реабілітації, а загалом це представники Сумської, Вінницької, Херсонської, Дніпропетровської, Чернігівської, Чернівецької, Луганської та Київської областей, біля воріт «Маєтку Самчики» зустрів краєзнавець, етнограф, історик, художник, заслужений майстер народної творчості України Олександр Пажимський.

Справжній господар садиби, її зберігач, Олександр Матвійович провів захоплюючу півторагодинну екскурсію територією маєтку та його будівлями, переплівши історію і сучасність, факти і приповідки в єдину сув’язь історично-етнографічного перевесла. Згодом на бійців чекала ще одна екскурсія – дослідною станцією Хмельницького інституту кормів НААН, що розташована на території заповідника. Про пшеницю, жито, гречку і картоплю, зокрема ту, що вирощується з пробірки, повідала завідувач лабораторією Жанна Молдован. Хтось із бійців жваво реагував на експонати в маєтку, розпитуючи, розглядаючи і уточнюючи, інші зацікавилися сільськогосподарськими новинками (вочевидь, родом з села, залишаються хліборобами навіть попри статус армійця), ще хтось прагнув умити обличчя прохолодною водою з фонтана побіля маєтку, чи подурачитися на справжній панській бричці, вдаючи вельмож, або торкнутися чорно-білих клавіш старовинного піаніно.

Наснажених емоціями, знаннями та красою, бійців очікувала ще один сюрприз – смачний – славнозвісна самчиківська юшка, приготована на багатті зусиллями сторожа заповідника Андрія Десятника і головної бухгалтерки Лариси Фурман. Одразу варто подякувати орендарю одного зі ставків району Миколі Мацієвському, котрий безкоштовно наловив коропів, карасів та білих амурів для пригощання бійців. Загалом ціла низка небайдужих краян долучилася до реалізації благодійної акції: пп. Інна Степанишина надала транспорт для перевезення атошників; учасники «Мистецької подільської сотні» фотограф Петро Радушинський посприяв організаційним аспектам, а репер Руслан Ковальчук долучився до товариства, спілкуючись із бійцями; працівники дослідної станції пригостили атошників помідорами та огірками з теплиці власного господарства; а директор самчиківського заповідника Богдан Пажимський не лише радо зустрів нашу ініціативу та всіляко допоміг її реалізувати, а й запропонував запровадити регулярне проведення подібних акцій. Схвалює ініціативу й командир в/ч А 3267, начальник старокостянтинівського військового госпіталю, полковник медичної служби Анатолій Адрущак: «Хлопці задоволені і зачудовані тим, що побачили. – розповів наступного дня Анатолій Іванович. – І природа, й архітектура, і юшка, і ставлення до них… Словом, все дуже гарно. Після повернення, пацієнти одразу ж вклалися спати – у поїздці наснажилися емоційно і отримали приємну фізичну втому. Сьогодні увесь день тільки про це говорять. Вони й не сподівалися, що ви організуєте для них щось подібне. Відтак щира вдячність усім, причетним до здійснення екскурсії, від медичного колективу – в такий спосіб ви допомагаєте нам у лікуванні. Якщо надалі буде бодай найменша можливість повторити акцію, ми з радістю підемо назустріч. Хлопці вам надзвичайно вдячні!»

Дійсно, надвечір ми поверталися із Самчик додому не мовчазною компанією, а гамірливим гуртом. І, з поміж інших вражень, почулося: «Прийду з війни, то привезу сюди жінку з дітьми»… 

Більше фото: https://www.facebook.com

Оксана Радушинська
Фото Петра Радушинського