Лілія Батюк-Нечипоренко — киянка, поет, пишу українською мовою. Народилася в Бориспільському районі Київської області. Довгий час працювала на фондовому ринку, тепер маркетолог. Захоплююся психологією, маю сертифікати коуча, тренера, консультанта. Це має неабиякий вплив на мою творчість: кожен вірш, навіть найсумніший, має містити хоча б рядок позитиву.
Лауреат Фестивалю «Мі-Сі-Соль» 2014 р. у номінації «Найкращий вірш», дипломант кількох фестивалів авторської пісні у номінаціях «автор віршів», «поет». У 2015 році отримала 1 премію VIII Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса».
Поезія це щедрий подарунок Бога для вразливої душі. Поезія для мене – це емоція, яка сублімувала в слова. А що таке емоція для жінки? Життя…
В дитинстві я писала вірші з корисливою метою: замість творів. Це ж так просто: три-чотири стовпчики і гарантовано маєш оцінку не нижче четвірки. Щоправда, була одна проблема. Вчителька російської мови (ще й класний керівник) дуже ображалася, що я не пишу російською. А я не вміла. Банально не вміла писати вірші російською. Вони в мене виходили такими кострубатими, що жах. Та й зараз я пишу в основному українською. І хоч російською спілкуюся навіть частіше, ніж рідною, але в жодній мові таких барв як в українській для мене чомусь немає.
Від жінки, для жінки, про жінку. Про це моя перша збірка віршів «Жіночності п'янке бордо». Не те, щоб вона була не цікавою чоловікам. Навпаки, може саме тому, вона їм і цікава. Але все ж таки це більше книжка для жінок. Дівчата не раз мені говорили і писали, що відчувають те ж саме, що вірш повторює їх думки, відчуття. І я дуже рада цьому, бо проговорена емоція, проблема перестає керувати людиною. І людина може з нею впоратися. А якщо вдається побачити хоча б рядочок позитиву… Дуже важливо вміти знаходити хороше в усьому, що відбувається. Тому я щоденно вчуся цьому сама і заохочую інших. Збірку «Жіночності п'янке бордо», яка була видана невеличким накладом у 100 екземплярів, наразі придбати неможливо. Але можна почитати на сайті Жінка-Українка та на моїй сторінці у фейсбуці.
Готую до видання другу збірку. Це будуть вже більш дозрілі вірші, адже я набралася досвіду на майстернях фестивалів і літературних студій, і на життєвих майстернях також. Один із розділів (а їх буде кілька) видасться Вам міні-тренінгом. Бо в ньому багато віршів різними словами і образами розкажуть Вам про те, що яким би не був біль чи страх, його буде подолано і переможено. Вами. Мною. Кожним з нас.