Жінка-УКРАЇНКА

Своєрідне вікно у світ
Художницю Гульнару Тригуб, що мешкає в Ічні Чернігівської області, вже називають однією з найталановитіших майстринь краю. Але більше розширити обрії мрій 42-річній жінці заважає складне захворювання суглобів – дефартроз, що виник внаслідок хвороби нирок, яку Гульнара перенесла ще маленькою, в однорічному віці. Захворювання призвело до вад руху і як наслідок – до інвалідності, що унеможливлює працевлаштування молодої жінки. За фахом ічнянка –  викладач англійської мови, вона випускниця Ніжинського державного педагогічного інституту, а за покликанням – художник! Коли дозволяв стан здоров’я, Гульнара працювала художником-креслярем над дизайном інтер’єрів у Ніжині.

Хист до малювання, розповідає майстриня, отримала від батьків – дипломованих архітекторів. Вони свого часу разом навчалися в Києві. Мати – Таїсія Іванівна, родом із Сумщини, а батько Хасан Мухаммед – сомалієць. Так склалося життя, що через політичні моменті чоловік був змушений повернутися на батьківщину, а матері довелося одній виховувати доньку. Закінчивши виш, Таїсія Іванівна працює в Донецьку. Там отримує квартиру, яку згодом обмінює на квартиру в Ічні. Наразі в цій двокімнатній квартирі Гульнара й мешкає разом із мамою. Мольберт, пензлі, фарби – фактично своєрідне вікно у світ для цієї молодої жінки. Малює майстриня в техніці лесировочної темпери, яка є дуже давньою.

Перші випробування пензля у Галочки, як на український лад називає своє дитя Таїсія Іванівна, відбулися десь рочків у десять – вона зробила розчерк. Потім була перемальована «Поліна Віардо-Гарсіа». А першою, так сказати, серйозною картиною стала «Еліза». Її Гульнара намалювала в 15-річному віці.
– Наразі в Галочки дуже добре виходять обличчя. Вона – портретист! Нещодавно одна знайома заказала їй свій портрет – залишилася дуже задоволеною, – розповідає мати Гульнари.

Малювати – дорого
Здобуток майстрині перевищує сорок полотен. Найулюбленіше – «Море». За кращих часів роботи художниці виставлялися в Ніжинському педагогічному інституті, у Ніжинському краєзнавчому музеї. Потім – у Качанівці. З успіхом пройшла виставка в київському театрі «Сузір’я», у Міністерстві соціальної політики України. До творчого зросту молодої художниці багато зусиль доклав свого часу й архітектор-художник Володимир Краснопєвцев.

На жаль, сьогодення майстрині не є райдужним. Основним джерелом доходів родини Тригуб є дві невеличкі пенсії та ще картини, вартість яких може коштувати від 50 до 300 доларів. Причому ціну за них Гульнара називає «умовностями»: курс долара в неї завмер на позначці 8–10 гривень. Майстриня розповідає: щоби вижити, доводиться фактично продавати картини за безцінь або просто міняти на харчі та предмети побуту!

– Навіть для того, щоб відвідати Київ, потрібні кошти. А виставкові зали – це взагалі захмарна мрія для нас! Дякуємо людям, що підказали нам, щоб оформили субсидію. Ми навіть раді обміняти картини на планшет або на диван, – з такими словами мати з дочкою звернулися до народного депутата України Валерія Давиденка під час особистого прийому в його приймальні.

Підтримаємо разом!
Результатом домовин стала підтримка обдарованої людини Гульнари Тригуб народним депутатом Валерієм Давиденком. Він придбав картину, яка вже стала прикрасою громадської приймальні в Чернігові. А також ініціював питання про організацію персональної виставки в одному з презентаційних залів. Народний депутат сподівається, що у своєму бажанні допомогти надзвичайним самородкам він не один. Тому, якщо хтось має потребу виявити свою участь у долі художниці, дзвоніть: 096-504-78-08.

Тетяна ТЕРЕЩЕНКО