Що для мене Україна? Я неодноразово задавала собі це питання. І ніяк не могла знайти для себе відповіді. Аж тепер зрозуміла. Україна – це не лише лани-поля-сади і т.п. Це насамперед люди. Люди, які примудрялися поєднувати в собі непоєднуване: янгольське терпіння та диявольську відвагу, надзвичайну щирість та неймовірну хитрість. Цей список приголомшуючих та шокуючих протилежностей можна продовжувати дуже і дуже довго.
Україна для мене – це те, що створив наш народ протягом віків. Це мова, всю солов’їність, усю милозвучність якої я усвідомила під час навчання в Університеті «Україна» під час вивчення спеціальних предметів. Це література. Це поети, які перемагали там, де політики зазнавали нищівної поразки. Це люди, які пронесли українське Слово до нас, нащадків, через усі історичні буревії, болота і пустелі.
Така вона – моя Україна.
Смілива і горда,
Співуча й вродлива.
Під сонячним небом
– Моя Україна!