Жінка-УКРАЇНКА

Я, ЯК І ТИ…

Я, як і ти колись була самотня
І дні пусті, мов намистини чорні рахувала
Кожну ніч мені відкривалася безодня
Що на шматки мене безжально шматувала

Я в віршах шукала порятунку
І в історіях придуманих кохання
І в фабульних мріях вищого ґатунку
Я доживала знесилена до рання

А скільки болю і надій розбитих вщент
Мене спіткало на амурній ниві
Життєвого оркестру небесний диригент
Скупав мене в бруднющій зливі

А скільки слів брехливих чула: « Я люблю»
І стільки ж: «Навіки не віддам»
«Зі мною будеш, як в раю» -
Черговий обіцяв мені Адам

Листів чимало вкутаних журбою
Манекенним і холодним писала адресатам
Та вони із гордістю не виграли двобою
І дарунку не принесли моїм душевним катам

І здається літ тисячу минуло
Аж поки янгол мій з’явився
Моє серденько рідне щось відчуло
І раптом світ новий відкрився
Ось і ти колись зустрінеш свою долю
Пам’ятай – на все свій час
А поки що цінуй, мов птаха волю
І не прогав солодкий шанс

СЬОГОДНІ ДУША ТАНЦЮЄ ТАНГО….

Сьогодні душа танцює танго
Хай всі справи йдуть до біса
Їй забаглось раптом манго
І текіли… От гульвіса!

Їй плювати зараз на погоду
В її долонях сонце спить
Вона вітає, як сестру свободу
Бо життя – всього лиш мить

Вона не хоче чути про проблеми
І вмикає музику гучніше
Можливо, в неї збій системи
А може дах зірвало, що ще гірше

Вона знищила кайдани обмежень
Скло розбила між «хочу» і «треба»
Вона не терпить чужих заперечень
В обіймах міцних її гостра потреба

Та знаю, що незабаром попроситься
Під ковдру теплу вона
Кошенятком маленьким примоститься
Очима спитає: «Моя у чім тут вина?»
А я сваритиму її і жалітиму
За безмежну довіру і мрій непотрібних скарби
В котрий раз себе шанувати проситиму
І ніколи роль покірної не грати раби

НАШ БУДИНОЧОК

Мені б наш будиночок спільний
Щоб теплом кохання пашів
Де час, мов котяра повільний
Фрагменти додивляється снів

Де мир і повага панують
І не видно сварок ніде горошин
Де свою половинку цінують
І немає образи огидних картин

Де чай в одній філіжанці на двох
Ніколи холодним не стане
І зміна життєвих епох
На нашу хатинку грізно не гляне

В обіймах твоїх там минатимуть
Світанки, смерканки і будь-які дні
Вони надійно мене захищатимуть
Щоб я не впинилась на дні

Літом на ганку будемо сидіти
Милуватись яскравими зорями
Ніч струною буде бриніти
Під міцними твоїми долонями
І буде сміх дитячий оберегом дому
Маленькі ніжки тупотітимуть подвір’ям
Я в вірші не ставлю крапку, а лиш кому
Щоб подарувати життя мріям…