Жінка-УКРАЇНКА

Вчора у м. Миколаєвіна Львівщині відбулася творча зустріч між авторками писемного слова і жителями, на яку запросила пані Люба Хомчак, відома на теренах Львівської області, як книжна панянка, котра вперше провела літературну толоку у маловідомому Миколаєві для людей Півдня та Сходу. Зрештою, я теж тоді вперше відкрила для себе "цементний регіон", як дуже правильно обрану місцину для книжкової толоки. Чому "цементний"? Тому що у Миколаєві є відомий на всю Україну цементний завод.

І ось сьогодні у наповнений зал Народного дому чи, як у Миколаєві висловлюються, у Палаці культурі, хоч за своєю архітектурною наповненістю ця споруда і справді виглядає палацом, ми з Наталією Осипчук прийшли до читача чи наразі скажемо "слухача".

Я аполітична людина, хоч живу у політичному середовищі, тому мій виступ скоріше міг бути дивним після промов кандидатів у депутати до Верховної ради України. Проте, пропагуючи українське віршоване слово,  висловлюю свою громадянську політику, і громадську, а це вже не моя особиста справа, а висловлення думок людей, які мене оточують, які впливають на мій світогляд, на мій соціум. Саме у такому форматі - аполітичному, але в рамках сучасних військових обставин в Україні, я розпочала свій виступ, зосередившись на темі "Схід-Захід - разом". Так, саме таким мав бути і був мій виступ. Хотілося донести свою думку до слухачів про те, чому  пишу саме на найболючішу для мене тему - український патріотизм, розуміння один одного та вміння відчувати Божу присутність у всьому, що відбувається навколо, що відбувається у сьогоднішньому суспільстві, що болить мою душу і рве на кусні мій український народ. Тому й вірші, які читала, тобто моя патріотична тематика, очевидно, викликала емоції у присутніх, які опісля один за одним підходили на розмову. Тим паче, що в залі було багато мігрантів з Донбасу, та навіть бійці з батальйону "Айдар".

Поезія - це стан моєї душі у такий важкий для кожного поважаючого себе українця час; поезія - це потічок моїх слів, що витікають з душі і течуть у напрямку мого читача. Ось про такий великий потенціал творчого духу я говорила перед Миколаївцями.
А ще благала робити правильний вибір на виборах, щоб опісля не проклинати нашої української долі за невиважений крок. "Ми ж нічого не втрачаємо, коли оберемо достойних і розумних кандидатів, навпаки - Україна від цього виграє!"

Мій виступ продовжила Наталія Осипчук, журналістка і авторка семи книг з Києва. Вона теж говорила про вагу культури і рідного українського слова, які так багато можуть зробити для піднесення патріотичного духу і не раз вивести із стану політичної апатії. "Слово - лікує не тільки душу, воно лікує хвору Україну" - сказала письменниця з Києва. Наталя також ознайомила присутніх із своїми виданнями та запропонувала дуже стислу думку "Читайте українських авторів і ваш вибір щодо українства буде підтвердженим".

Загалом, творча зустріч дала свої результати. Опісля наших виступів, можна було поспілкуватися з айдарівцями та миколаївцями, і відчути високий дух патріотизму місцевих жителів, які розповідали про своє волевиявлення, та відношення до сьогоднішніх виборів до Верховної Ради України. «Ви у нас в гостях, ми вас почули і ви нас почуйте та напишіть. Я б вибрав лише по одному кандидату, максимум - два, від кожної області і хай працюють. Адже така кількість «лінивців», що є сьогодні у Раді нікому не потрібна», - ось так сказав нам на прощання пан Андрій, місцевий житель.
Над Миколаєвом - нічні зорі, а ми щойно поверталися додому. Проте, ця зустріч була вагомою і актуальною.

Галина Фесюк