Жінка-УКРАЇНКА

На урок української мови несподівано прийшла медсестра Надійка.

– Третій клас! – сказала вона. – Всі на медогляд!

– Ура! – закричав третій клас, оскільки сидіти на уроці всім дуже не хотілося.

– А уколи робити будуть? – тужливо запитав Гордей Пупченко, якого дражнили Пирогом за його габарити і пристрасть до борошняних виробів.

– Ага, в різні товсті місця і не по одному разу! – сказав ущипливо Женька Рябоконь.

– А ти, Рябий Кінь, мовчи, а то вуздечку надіну! – погрозив Пиріг, дістаючи з портфеля черговий величезний бутерброд.

– Один − один! – як завжди підрахувала Ганна Куропаточкіна.

Всі вишикувалися парами, і клас, очолюваний Надійкою, вирушив по шкільному коридору. Біля медпункту їх вже чекала жінка в білому халаті.

– Здрастуйте діти! Мене звуть Галина Африканівна. Я зубний лікар. Надійка, запускай поодинці.

Василь Волгін навіть підстрибнув.

– Чуєш, Женька, це ж як її тата звали, Африканом, чи що?

Женька знизав плечима. Він боявся лікарів і тому неуважно віднісся до питання Василя.

– Класне ім'я, – хвилину подумавши, продовжував Вася. – Уявляєш? Африкан Волгін! Звучить?

– Звучить… – як луна одізвався Женька, думаючи про всі ті неприємні металеві пристосування, які чекають його у зубного лікаря.

…Коли черга дійшла до Василя Волгіна, він бадьоро зайшов в кабінет і всівся в глибоке крісло.

– Прізвище? Ім'я? – діловито запитала Надійка.

− Африкан Волгін, − несподівано для самого себе випалив Василь.

– Я-а-ак? – вигукнула лікар, і у неї з рук випали блискучі щипчики, що дзвінко ударилися об плитки підлоги.

– Африкан…Волгін… − вже запинаючись, вимовив Василь, не розуміючи, як він міг таке сказати.

– А у нас значиться Василь Волгін, – сказала Надійка і хитро подивилася на Васю.

– По-справжньому мене звуть Африканом. А Василь – це так, для списку, – пояснив Вася і з побоюванням подивився на лікаря.

Медсестра Надійка засміялася і безсовісно хрюкнула. Галина Африкановна підійшла до Василя, поклала йому долоню на чубату голову і доброзичливо заглянула в очі.

– Милий хлопчик! Якби ти знав, скільки страждав мій тато в дитинстві від свого імені!

– Не вірю! – запально вигукнув Вася у відповідь. – Від такого імені не можна страждати!

Тут вже засміялася лікар.

– Я тебе запевняю, що поки ти виростиш, то сто разів передумаєш! А поки давай я твої зуби перевірю!

І вона сумлінно і майже без болю запломбувала Василю два зуби. Коли Вася вийшов з кабінету, то однокласники, що стояли в черзі, кинулися до нього.

– Ну що, Василь, боляче? – закричали вони.

– По-перше, не боляче. А по-друге, я не Василь, я – Африкан. А по-третє, просять наступного! – сказав друзям, що остовпіли, Вася Волгін.

Удома він переправив на всіх зошитах ім'я Василь на Африкан. Увечері, засинаючи на своєму дивані, він шепотів: ”Хочу до Африки… ”

А вночі йому снилося щось дуже прекрасне: щось жовто-зелено-синє, море, кораблі, верблюди, пальми і пригоди.