Жінка-УКРАЇНКА

***

Мавко, не спи,
Бо чи зможеш прокинутись? Чи дадуть?
Доле, озвись!
Розкажи всьому світу про мавки журбу.
Сонце, зігрій!
Не дай розстелити одвічну пітьму...
Небо, поглянь,
Глянь – завмерла в німому чеканні Земля.
Небо – не дай,
Щоб дощем пролилася на землю біда.
Люде, не спи!
Хай не згасне ніколи для нас світлий День.
Ніч, відпусти!
Відпусти нас на волю – Вкраїни дітей!

*** 

Зачаровано-прокляте коло
Знову колесом котять по світу,
Знов і знову – повтори долі.
Що – невже знову все за вітром?

Хтось байдужість поставити хоче
На сторожі спокою-омани.
Мовляв, серце нехай не тріпоче.
Що? Майбутнє повите туманом?

Але серцю, що вже запалили,
Тяжко вірити новій омані.
Просто сонце, що знов народилось,
Вже не зможе спати в тумані.

Ходять колом і зими, і весни,
Просять знов – пригадай наші долі!
І в світанках нових щезне
Зачароване – прокляте коло.

*** 

Чужу щоку під удар –
Мовчки.
Чужі долі на вівтар –
Мовчки.
Чи байдужість душі всім оглушила,
Чи ж не ваші то серця – зачерствіли?
Хто ж оплаче ваші втрати –
Тиша?!
Хто ж омиє ваші рани – 
Тиша…
Чи ж нема кому врятувати?
Як воліють усі – мовчати…

Світлана Патра
Джерело: арт-журнал «Мистецькі грані» № 7 (57)