Колорадські коломийки - Анатолій Карпенко

"КОЛОРАДСЬКІ КОЛОМИЙКИ"

Десь в душі струна заграла від такого дива:
Україно, земле рідна – ти ж така красива!
Твої, сонцем оповиті, простори безкраї 
Простелилися від моря аж до небокраю.

Ріки, гори, і долини, і міста, і села -
Наш чарівний край любимий і життя веселе.
Щоби квітнув сад навколо в милій Україні,
Мир і спокій треба дати нашій батьківщині.

Завелись жуки в картоплі дикі, колорадські
І повзуть до нас зі сходу на землі карпатські.
Хочуть з’їсти всю картоплю й захопити землі,
А їх «колорад» зухвалий десь сидить у кремлі.

Очі вирячив на світло, розсунув портьєри -
Жаба давить, коли бачить як живуть «бандери».
Хоче світ весь підкорити в своє «колорадство» -
Бульбу всю перетравити - збільшити багатство.

Ми знайдемо у країні море дихлофосу,
Нагодуєм «колорада», щоби змінив позу.
З’їсть мерзотник цю закуску нашу всю із гаком, 
Як пручатись дуже буде, то поставим ... (маком).

Ми традиції згадаєм славного козацтва,
Не потерпим в своїм домі ми такого ... (гадства).
Не хизуйся, «колораде», дурістю не майся –
Ми тобі за рідну землю відірвемо ... (крила).

Щоб мерзенна ти гидота далі не летіла,
Ми тобі засунем в пельку дустового мила.
Доведемо тебе до пекельного екстазу,
Щоби не поширювалась на весь світ зараза.

Будем далі будувати мирную країну
І про неї сповідати і дочці, і сину.
Наші гори, і долини, і міста, і села -
Хай живе наш край любимий і життя веселе!

Хай звучать у нашім краї пісні солов’їні
Возвеличим рідну землю – Слава Україні!

Анатолій Карпенко