Жінка-УКРАЇНКА

Вбивцям Володимира Рибака прощення не буде

Зайдеш до хати. Схочеш вмити руки.
Три добре. Кров не просто змить.
Залишишся один. Тут і почнуться муки,
Це совість прийде. Щоб тебе убить.
Нестерпно. Довго. Може і роками.
Ти скавулітимеш: "Болить".
І очі скрізь ввижатимуться мами,
Того хлопчини, що так прагнув жить.

Він молодий був. Ви з ним - однолітки.
Йому кохати би й народжувать синів.
Він вільний. Був. Він вирвався із клітки,
Ти ж будеш раб "презренный" у панів.
Послухай, вбивце. Твої руки в крові.
І, думаєш, що гріх цей можна пережить?
Коли й умреш, як пес скажений в рові
То совість і в нащадках заболить.

Оксана Максимишин-Корабель