Жінка-УКРАЇНКА

Україна – країна у якій я народилась. Тоді, в ті роки, коли моя країна знаходилась у складі СРСР, я не могла повністю усвідомити її значення та вагу. Я ще була дитиною та сприйняття світу було інакшим. Коли Україна отримала незалежність та почала свій шлях становлення як оновлена держава, я повністю відчула велику гордість за свою країну.

Не все було ладно на цьому шляху. І зараз, у такі скрутні часи, я бажаю, щоб держава вистояла, щоб не роздрібнилась на шматочки, не зазнала знову феодального устрою, щоб зберегла свою єдність. Гадаю, що Україна стане дійсно квітучою європейською державою, що до влади прийдуть люди, які прагнуть всебічного розвитку нашої країни. Бо за Україною увесь народ, та цей народ – українці.

Моя мила Україно, знову серце твоє крають,
Намагаючись втопити у війні горя й крові,
Чи не чують матерів, голоси яких благають,
Повернути всіх синів до батьківської оселі.

За що стояли наші славнозвісні отамани?
Та кров людська нікому не до ладу?
За що життя козаки віддавали,
Щоб купа прихвоснів ділили владу?

Та хто тепер положить душу й тіло за свободу…