Жінка-УКРАЇНКА

Астор П'яцолла ( 1921–1992) – аргентинський композитор світового масштабу, виконавець на бандонеоні (різновид акордеону) відомий зокрема  завдяки своїм танго. На Батьківщині його називають "El Gran Ástor" ("Великий Астор"). Митець вважається основоположником стилю  "nuevo tango" (нового танго).

Музикант із легкістю вплітав  у музичну канву національні танці,  пропускаючи їх крізь призму свого творчого обдарування. Професійна музична підготовка дозволила йому записуватися із джазовими та класичними виконавцями.

Народився майбутній композитор 1921-го року у місті Мар-дель-Плата в родині емігрантів з Італії. Його дитинство пройшло у Нью-Йорку, де П'яцолла  захопився джазовою музикою, а також виявив свій творчий потенціал у кінематографі. У 1937 році повертається до Аргентини.

Досить вагомим є той факт, що він у 1946 створює свій перший власний музичний колектив під назвою "Астор П'яццолла і його характерний оркестр". У цей час музиканту до душі припав акордеон, причому виконавець мріяв про те, щоб перетворити його з оркестрового інструменту, який часто виконує функцію супроводу танців, в інструмент для  виконання класичної  музики.

Композитор починає писати класичну музику для цього акордеону. В 1950 г. в США його твір  "Портова рапсодія" було нагороджено спеціальною премією.

Академічний композиторський доробок митця представлений також і  "Буенос-Айреською симфонією", яку за порадою свого викладача Альберто Хінастери він подав на композиторський конкурс.

Отримавши премію – стипендію на навчання у Парижі, він  бере уроки  у  композиторки Надії Буланже . В цей час його наставниця звертає увагу молодого композитора на музику танго.

1963 рік знаменується  завоюванням музичної премії Hirsch і написанням "Трьох симфонічних рухів". Астор П'яццолла також  плідно співпрацює із Хорхе Луїсом Борхесом,  створює музику до його поезій.

1965  рік – до випуску готується диск "Танго".  

Співпраця з с Орасіо Ферреро  показує світу оперету "Марія з Буенос-Айресу". Далі – більше, митець пише "Танго Шість" для Мелос Ансамблю і "Мілонгу ет Ре" для скрипаля Сальваторе Аккардо. Незвичними є назви самих творів. адже вони наскрізь просякнути танцювальністю.

Гастролі  в Парижі надихають композитора на створення  ораторії "Молодой народ", написаної за сумісництвом Ферреро. 1971-го року музикант створює групу "Ансамбль Дев'яти". Муніципальна рада Буенос-Айреса підписує із виконавцями  контракт на 2 роки, щоб  учасники колективу мали змогу проводити концерти в Аргентині та за кордоном.  

Музикант  успішно концертує  в країнах Латинської Америки. Проте невтомний митець не стоїть на місці, на противагу цьому він записує програми для телебачення Італії, пише музику до кінофільмів "Джин і Поль" та "Передостанній".

У 1974 р. на прохання  відомого джазмена  Джеррі Маллігана, П'яццолла і Малліган записують альбом "Самміт" з оркестром італійських музикантів. Цікавою була та деталь, що  до платівки увійшла лише одна композиція  Маллігана – "Aire de Buenos Aires".

Можна вважати цей рік – вирішальним  у його кар’єрі, бо саме тоді композитор створює однин із своїх найвідоміших творів –  лібертанго ("Танго свободи").

Декілька рефлексій щодо цього твору. Лібертанго (libertango) – композиція в стилі нового танго, написана П'яцоллою у Мілані. Назва походить від злиття слів "Свобода" (Libertad іспанською) і "Танго" ( символізує  перехід митця від класичного  танго в Танго Нуево). Цей твір звучав у фільмі Романа Поланскі "Несамовитий". Це – одна з екранізацій, де присутня ця всесвітньо відома річ.

Після закінчення навчання П'яццолла живе в Буенос-Айресі та Нью-Йорку, активно концертує, записує музичні проекти  , декілька разів їде у турне по Аргентині, Бразилії та США. Всесвітня слава до митця прийшла  на початку 1980-х, цим він  завдячує квінтету Tango Nuevo, заснованим 1976року.

В останні  роки музикант  дає концерти  в якості соліста у супроводі  симфонічних  оркестрів, іноді  його супроводжує власний квінтет. Гастролює в США, Японії, Італії, Німеччині, Франції, Латинській Америці.

За сумісництвом Lalo Schiffrin і St Lukes Orchestra митець записав "Концерт для акордеону", Три танго для акордеону з оркестром і "Сюїту Пунта дель Эсте". В 1990 г. відомий віолончеліст Ростропович виконав у Новому Орлеані музику для віолончелі і фортепіано  під назвою"Велике  танго".

Творчий  доробок композитора налічує більше  300 танго, 50 мелодій до кінофільмів, серед яких такі фільми, як "Піраньї" (Луїс Берланга), "Генріх IV" (Марко Белоккьо), "Світло" (Жанна Моро), "Армагедон" (Ален Жесуа), "Південь" і "Посилання Гарделя" (Фернандо Соланас), музику до театральних вистав та балетів.  Музикант став лауреатом Першої Премії за Кращий диск інструментальної музики (Італія).

1992 посмертно його композицію Oblivion удостоїли звання в категорії "Краща інструментальна композиція" . Причому міжнародна критика охарактеризувала Oblivion як одне з найкращих  творів композитора. 1993 рік – його номінували на премію Греммі (Лос-Анджелес).

Астор П'яццолла помер в Буенос-Айресі  у 1992 р в результаті тромбозу судин мозку. Його творчий доробок, індивідуальний стиль та нові жанри в класичній музиці, а також домінування сольного музикування на акордеоні справді мають велике значення для світової музичної культури. Це композитор із світлим розумом, великим талантом та світлою душею.

Дискографія:

• Two Argentinians in Paris (with Lalo Schifrin, 1955)
• Sinfonía de Tango (Orquesta de Cuerdas, 1955)
• Adiós Nonino (1960)
• Piazzolla Interpreta A Piazzolla (Quinteto, 1961)
• Piazzolla … O No? (canta Nelly Vazquez, Quinteto, 1961)
• Nuestro Tiempo (canta Hector de Rosas, Quinteto, 1962)
• Tango Contemporáneo (Nuevo Octeto, 1963)
• Tango Para Una Cuidad (canta Héctor De Rosas, Quinteto, 1963)
• Concierto en el Philharmonic Hall de New York (Quinteto, 1965)
• El Tango. Jorge Luis Borges — Ástor Piazzolla (Orquesta and Quinteto, 1965)
• La Guardia Vieja (1966)
• La Historia del Tango. La Guardia Vieja (Orquesta, 1967)
• La Historia del Tango. Época Romántica (Orquesta, 1967)
• ION Studios (1968)
• María de Buenos Aires (Orquesta, 1968)
• Piazzolla En El Regina (Quinteto, 1970)
• Original Tangos from Argentina Vol. 1 & 2 (solo bandeneon, 1970)
• Pulsación (Orquesta, 1970)
• Piazzolla-Troilo (Dúo de Bandoneones, 1970)
• Concerto Para Quinteto (Quinteto, 1971)
• La Bicicleta Blanca, (Amelita Baltar y Orquesta, 1971)
• En Persona (recita Horacio Ferrer, Ástor Piazzolla, 1971)
• Música Popular Contemporánea de la Ciudad de Buenos Aires. Vol.1 & 2 (Conjunto 9, 1972)
• Roma (Conjunto 9, 1972)
• Libertango (Orquesta, 1974)
• Piazzolla and Amelita Baltar (1974)
• Summit (Reunión Cumbre) with Gerry Mulligan (Orquesta, 1974)
• Suite Troileana-Lumiere (Orquesta, 1975)
• Buenos Aires (1976)
• Il Pleut Sur Santiago (Orquesta, 1976)
• Piazzolla & El Conjunto Electrónico (Conjunto Electrónico, 1976)
• Piazzolla en el Olimpia de Paris (Conjunto Electrónico, 1977)
• Lo Que Vendrá (Orquesta de Cuerdas and Quinteto Nuevo Tiempo, 1979)
• Piazzolla-Goyeneche En Vivo, Teatro Regina (Quinteto Tango Nuevo, 1982)
• Oblivion (Orquesta, 1982)
• Suite Punta Del Este (Quinteto, 1982)
• Live in Lugano (Quinteto, 1983)
• Concierto de Nácar (1983)
• SWF Rundfunkorchester (1983)
• Piazzolla en el Colón (Conjunto 9 y Orquesta Filarmónica del Teatro Colón, 1983)
• Live in Colonia (Quinteto Tango Nuevo, 1984)
• Montreal Jazz Festival (Quinteto Tango Nuevo, 1984)
• Live in Wien Vol.1 (Quinteto Tango Nuevo, 1984)
• Enrico IV (sound track of film Enrico IV (film)Enrico IV, 1984)
• Green Studio (1984)
• Teatro Nazionale di Milano (1984)
• El Nuevo Tango. Piazzolla y Gary Burton (Quinteto, 1986)
• El Exilio de Gardel (soundtrack of film El Exilio de Gardel, Quinteto, 1986)
• Tango: Zero Hour (Quinteto Tango Nuevo, 1986)
• Central Park Concert (Quinteto, 1987)
• Concierto para Bandoneón — Tres Tangos with the Orchestra of St. Luke’s, Lalo Schifrin (conductor), Princeton University (1987)
• Sur (soundtrack of film Sur, Quinteto, 1988)
• Luna. Live in Amsterdam (Quinteto Tango Nuevo, 1989)
• Lausanne Concert (Sexteto, 1989)
• Live at the BBC (1989)
• La Camorra (Quinteto Tango Nuevo, 1989)
• Hommage a Liege: Concierto para bandoneón y guitarra/Historia del Tango (1988) with Liège Philharmonic Orchestra conducted by Leo Brouwer. The concerto was performed by Piazzolla with Cacho Tirao, the Historia by Guy Lukowski and Marc Grawels.
• Bandoneón Sinfónico (1990)
• The Rough Dancer and the Cyclical Night (Tango apasionado) (1991)
• Five Tango Sensations (Ástor Piazzolla and Kronos Quartet, 1991)
• Original Tangos from Argentina (1992)
• Lausanne Concert(Sexteto, 1993)
• Central Park Concert 1987 (Quinteto, 1994)
• 57 Minutos con la Realidad (Sexteto, 1996)
• Tres Minutos con la Realidad (Sexteto, 1997)

Анна Шпилевська

http://vorobus.com, 24.12.2013