Се вже не Довженко 1943-го. Се я, Євген Баран, 18 лютого 2014-го. Я не знаю, що сказати. Завтра вже не говоритиму. Я знаю, що революція не може тривати три місяці, максимум – 3 дні. Все, що більше цього терміну — мексиканський серіял.
Варто було нинішнім революціонерам уважніше читати Лєніна. Він був геніальним політиком і тактиком. Тепер ми пожинаємо плоди української революції 1918-го…
Кожна кров, кожна смерть, кожне людське горе буде відомщене! Кожне зло, кожна байдужість, кожна „моя хата скраю“ буде устократ переможене!
Нам залишилося два шляхи – перемогти або вмерти! Опозиції залишилося єдине – перемогти! Інакше люди їх самі закопають! Бо три місяці серіялу – се їхня режисура. Будемо йти! Будемо перемагати! Будемо вмирати, але тільки забравши із собою бодай дюжину ворогів!
Іще – такої Европи нам не треба! Ми сьогодні боремося за Україну! Европа вмерла, бо вкотре продала!
Не можна домовлятися із вбивцею! Не можна домовлятися зі злодієм! Не можна вбивцю закликати стати людиною! Людина-вбивця є людиною-вбивцею! Президент-злодій є президентом-злодієм!
Люди Чести захищайтеся не від Януковича. Янукович – маріонетка. Захищайтеся від ВОРОГА! Ви його знаєте: є люди БОГА і люди САТАНИ (Станіслав Оріховський, український публіцист середини ХVI ст.), між ними є вічна боротьба!
Сьогодні Україна в огні!
Сьогодні Воїни Бога постали проти воїнів Сатани!
Тільки зрозумівши сю правду, ми зможемо побороти с т р а х, побороти час, якого нема і увійти в простори вічности. Української ВІЧНОСТИ!