Жінка-УКРАЇНКА

Признайтесь, ви б хотіли у житті хоч раз
Сходити в туалет на золотий унітаз?
Сісти, посидіти, зробити свою справу
І може ще при цьому попивати каву?
Як важко уявити, що твоє гівно
(Пробачте) падає із тебе на золотеє дно.
І все оте, що в тебе у животі сиділо
Із золотом змішалось і теж позолотіло.
І золотом підтерло, і золотом помило
І позолоти слід на дупі залишило.
Аж важко уявити, які це відчуття
На золоті сидіти – ото круте життя.
Цікаво, якби хтось хотів таке зробити,
Чи власник унітазу міг би запросити
І дав простій людині один-єдиний раз
Задницею сісти на диво-унітаз.

У тому унітазі – пенсії, зарплати
Тих, в кого нема дітей чим годувати,
Хто кожен день копійку на завтра відкладає,
А та копійка була, і вже її немає.
У тому унітазі – чиїсь краплинки поту,
Чиїсь важкі хвороби і тяжка робота.
Достойний унітаз і його ціна,
Ми за нього всі платимо сповна.

Хто свого президента ще досі захищає,
Нехай йому і далі гроші відкладає,
Щоб золотий паркан собі побудував
І себе за ним від людей сховав.

А нам нема ріднішого палацу, як намет,
А близько від намету біо туалет.
Щоб совість була чиста, а життя просте.
І щоби в грудях билось серце золоте.

Леся Горова