«Не сотвори собі кумира…» -
Так друга Заповідь гласить…
Господь один лише над нами
І Він цього нам не простить.
Для чого ж плач і голосіння
За ідолом, що впав униз
Заради каменя розбрату,
За чийсь такий лихий «каприз»..
Де ж був той смуток комуністів,
Коли лилася кров дітей,
Що мирно за життя стояли
Нових складаючи пісень?…
Коли глумився над народом
Диявол в образі людей
Красивим іменем прикрившись,
Зробив новий кривавим день?
Де ж ви були коли той Ленін
Церкви палити закликав,
Коли із дзвонів його ідол
У кожнім місті повставав?
А де ж були? Відомо звісно –
Його служили «молитвам»,
Ви проти Бога повставали,
Безбожний збудувавши «храм»…
В таких от ваших ідеалах
Напевно й «Беркут» карбувавсь,
Бо не боїться навіть Бога,
Що за людей і смерть прийняв.
Ви і подумати не в силі,
Що не купити той народ,
Душевний голод де пекельний,
Й серця ще прагнуть до висот…
Де вірять в Бога – не в ідеї
І брат на брата не піде,
Бо ще достатньо там любові,
Де серце в пам’яті живе.
Де не забули ті повчання,
Що дід і прадід говорив
Лиш для молитви є мовчання
Всевишній віри не лишив.
За землю, за народ за рідних
Стоятиме оцей народ
Ні сніг, ні холод, ні безумство
До правди не закриє рот!
У Бога черпаємо сили
Не від наркотиків той пил -
Нам Небо додає наснаги,
Щоб і Диявол не спинив!!!
9 12 2013, Іванна Осос