Жінка-УКРАЇНКА

Марія Слободяник
(м.Кам’янське, Дніпропетровська  область)

Микола Адам
(Білорусь, м.Мінськ)

             З  ЦИКЛУ  «ВІЙНА, ЩО  ВИГАДАНА  МНОЮ»

Эта музыка будет вечной,
Если  я заменю батарейки.
В. Бутусов

А ти знов сьогодні  не прийшла.
Хоч і обіцяла  постукати у шибки мого вікна
Осіннім дощем чи
Нявкнути мокрою кішкою
Під дверима
Тиша.
На диво  шумна тиша,
Що гуркотить  у моїх вухах
Важким молотком по тонкій плівці думок.
Ти знову не…
Чи, може, прийшла?
Ти завжди з’являєшся неочікувано,
Як сюрприз до дня народження,
І нечутно, мов сонце,
Яке сходить…
Чи, може, заходить?..
Треба  прислухатись.
Подих… Чужий подих…
Запах ладану і шавлії.
Невже ти прийшла?
Ні, зникни! Я не хочу тебе бачити!
Не хочу! Тебе нема!..
Ти не прийшла.
І дякуй Богу.

…Видишь, там на горе
Возвышается крест…
В. Бутусов

Дощ.
Небо плаче холодними сльозами,
Їх  розмазую по моєму обличчю,як туш,
Шорсткою долонею  осені вітер.
Кров — звичайна  червона фарба
На малюнку забутого митця
В тіні осіннього парку.
І  я, хитаючись, мов на підпитку,
На стежці любові і життя, а за мною,
Як шлейф нареченої,
Тонка риска у краплях крові.

Она читала мир, как роман,
А он оказался повестью…
В. Бутусов

…Я переміг.
А свідки — книги і троянди,
Що мені приносила ти,
Соромлива незнайомка
З симпатичним личком пестощів
І усмішкою панянки дев’ятнадцятого століття,
У якім я повнинен  був народитися,
Щоб стати тим, ким став.
А свідки — яблука і груші,
Що мені приносила ти
В сумці  романтичної  прози  жовтня
З жовтим  листям  на підлозі
Лікарняної палати.
А свідки…