Жінка-УКРАЇНКА

«Маленький принц» за мотивами повісті Антуана де Сент-Екзюпері (1900-1944) – таку назву мала вистава-казка зразкового театру ляльок Виноградівського міського будинку культури Закарпатської області. Написана вона в Нью-Йорку в 1942-му і видана весною 1943-го року.

Автор казки народився 29 червня 1900 року в Ліоні. Малий мрійник у свій час писав вірші, гарно малював, грав на скрипці. Хлопчик захоплювався технікою і машинами. В 12-річному  віці французький пілот Ведрин взяв його на борт свого літака і підліток побачив землю з висоти. Це було неймовірне враження і потрясіння! Потім було захоплення архітектурою. В 1921 році призваний до війська. Небо покликало його. В іспанськім Марокко, а згодом в Південній Америці був начальником французького аеропорту. 20-30-ті роки минулого століття були юністю авіації. На гідролітаках літали вночі. Прокладали нові траси для польотів над Кордільєрами і над Сахарою. Не раз розбивався, літав на допомогу товаришу, якого врятував від неминучої смерті. Завжди відчував велику відповідальність за людей, за землю. І чим частіше смерть зазирала у вічі, тим він більше любив життя.

У душі часто визрівали думки і глибокі почуття. Мусив їх комусь виказати. Так він став письменником. На світ появилися його захоплюючі твори «Південний поштовий», «Нічний політ», «Планета людей». Потім була війна в Іспанії… Німці захопили Францію. Він емігрує в Америку. Тут пише «Листи заручнику», повість «Військовий льотчик»…

Лейтмотивом його творів є думка «Кожен повинен вибороти перемогу над злом і агресією, що проявляється в світі». Вже немолодий, весь поранений і покалічений, але ще в змозі в руках тримати штурвал літака, він виборює право літати і стає повітряним розвідником.

В останній раз він піднявся в небо 31 червня 1944 року. Його літак не повернувся на базу… Незадовго до своєї смерті він написав не схожу на попередні твори казку «Маленький принц», сумну і насмішкувату, яку сам вдало проілюстрував. Присвятив її своєму товаришу Леону Верту, який теж колись був малим, любив зорі і небо. Дитяча казка з дорослим змістом і глибинним пластом людської мудрості вже 73 роки читається юними читачами і через роки доносить до них авторову любов до життя  і людей, до землі і її вражаючої краси, як чи не єдину у Всесвіті, подаровану людству.

Дідусь (Василь Югас) та його Внучок (Роман Колька, учень 8-Б класу міської ЗОШ №1) сидять на сходах, розмовляють і вдивляються у вечірнє небо. Там зірки холодні і далекі. Час і простір перестають існувати. Через тисячі років не буде цих дерев, кущів і квітів, а небо і ці зірки будуть такі ж яскраві, манливі і загадкові, бо вони вічні. В залі гасне світло, починається казка…

…У польоті у літаку сталася поломка мотора. Пілоту довелося зробити вимушену посадку у Сахарі. З ним не було ні механіка, ні пасажирів. Ремонтом мусив зайнятися сам. Ні запасу води, ні їжі з собою не мав. На піску, в пустелі заснув. Вранці його розбудив тоненький голосок. Кучерявий малюк із золотистим волоссям настирливо просив дорослого чоловіка намалювати йому баранця. Той виконав прохання хлопчика, та маленький принц сказав, що цей баранець хилий. Другий був завеликий і з рогами. Третій теж не влаштував малюка, бо був дуже старим.

Пілот втратив терпіння і намалював ящика з трьома отворами.

- В одному з них спить твій баранець, – сказав принцу, що прилетів на землю з далекого астероїда і десь далеко залишив свою улюблену Троянду.

- Саме такий мені і потрібний, бо їстиме мало трави, - відповів пілоту маленький непрошений гість.

Перед глядачами постає Троянда (Неля Іванишинець, учениця 9-А класу міської ЗОШ №4). Дівчина ще виконує ролі Змії, Лиса, Ділової Людини, а Василь Югас грає Пілота, Ліхтарника, Короля. Протягом сорока хвилин троє акторів тримали у полі зору увагу наймолодших городян нашого міста, які вперше зустрілися з чарівним Маленьким Принцом, прийняли і полюбили його.

Постановку вистави здійснила керівник театру ляльок міського будинку культури Наталія Югас. Декорації до вистави оформив художник Федір Сільваші. Звукорежисером і режисером стали Ромоло Меніс та Василь Югас.

Віриться, що юним виноградівчанам цей день видався чарівнішим за інші від того, що вони довідалися, що в якомусь невідомому куточку Вселенної живе Маленький Принц, який іноді повертається на землю, шукаючи свого баранчика і той, хто з ним зустрічається, завжди робитиме добро, щоб світ ставав ще прекраснішим і неповторнішим, бо мрії ніколи не можна зрадити.

Марія КОНКІНА, м. Виноградів