Жінка-УКРАЇНКА

Лариса Федорівна Петрова – поетеса, перекладач, член Національної спілки письменників України, громадський діяч, голова творчого об’єднання «Світлина», заступник голови Спілки жінок міста Києва.

Народилася на Київщині в учительській родині, де змалку навчали цінувати рідне слово. Батько, Федір Васильович Петров, знаний в Україні письменник. Мати, Ніна Андріївна Петрова, за фахом вчителька Української мови, майстриня-вишивальниця.

Шлях до поезії Лариси Петрової проліг через опанування різних професій. Отримавши диплом лікаря, займалася науковою роботою. Згодом здобула редакторський фах і  близько десяти років редагувала літературу для лікарів у видавництві «Здоров’я». Саме в той час і почала готувати до друку свою першу поетичну збірку»Акорди світлої зажури». Згодом вийшли в світ її книжки «Сад моїх надій», «Проміння вічності», «Сонетіана», Автограф почуттів», «Небесний арборетум». Вона переклала з російської на українську збірку віршів поета Олександра Матвєєва «Повернення».

Поетеса працює в жанрі пісенної поезії. На її вірші написано понад сотня пісень.  Вона співпрацює з багатьма відомим композиторами, серед яких є Леонід Нечипорук, Віктор Ліфанчук, Карлен Мкртчан, Олександр Ткаченко, Сергій Новохацький, Неоніла Лагодюк, Олександр Лісенчук, Олександр Швидкий, Світлана Потера. Поетеса також створює пісні на власні мелодії. В її творчому доробку — два пісенні альбоми «NOTA BENE» та «Три дні до осені», де вона є автором слів і музики, а також пісенний альбом, написаний у співавторстві з композитором і співачкою Світланою Потерою, що має назву «Я хочу музикою стати».

Ось як пише про поетичну творчість Лариси Петрової відома українська журналістка, головний редактор газети «Українське слово» Ольга Дубовик: «Попри велике магнетичне тяжіння до слова всесвітньо відомих жінок-поетів, вірші Лариси Петрової у визначення виключно «жіночої» поезії навряд чи «вписуються». Можливо тому,що поезія споконвіку була, є і буде багатовимірною: і даром Божим, і високим самовиявом людського духу, і цілителькою для мільйонів душ. Серця, спраглі живого слова, знаходять його живильне джерело, відкривши, приміром, такі розділи збірки як «Автограф почуттів», «відчуття весни». Ці вірші можна читати і перечитувати – крізь дощі і сніги, крізь роки. Їх можна співати, про що свідчать пісні, народжені на поезіях Лариси Петрової. Звісно у музичному обрамленні слова поетеси звучать особливо, а їх сіллю залишається рвійна, обпалена і окрилена душа, що шукає Божих істин». 

Упродовж 10 років очолюване Ларисою Петровою творче об’єднання «Світлина»,  здійснює свою діяльність на базі Київського міського будинку вчителя. Завдяки цій співпраці в життя втілено більше півсотні цікавих мистецьких проектів, автором ідеї, розробником і режисером яких  була Лариса  Петрова .

Поетеса є частим гостем мистецьких програм на українському радіо .

Вона член журі Міжнародного Православного Свято-Георгієвського фестивалю культури і творчості.